Перейти до вмісту

Моріа (Махатма)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вчитель Моріа в поданні Германа Шміхена[К 1], 1884

Моріа (англ. Morya; також Морія) — в Теософії та Агні-Йозі один з «Вчителів Мудрості», у Вченні Вознесених Владик один з «Вознесених Владик» (під іменем Ель Морія). Перші згадки про Махатму Моріа належать Олені Блаватській. За її твердженням, Махатма Моріа та Кут Хумі допомогли їй заснувати Теософське товариство.[2][3][4]

Історія

[ред. | ред. код]

Теософське товариство

[ред. | ред. код]

О. П. Блаватська писала, що основні її труди («Таємна Доктрина — синтез науки, філософії і релігії» і «Викрита Ізіда») є результатами її тісної співпраці з махатмами Моріа і Кут Хумі. Опубліковані труди Блаватської були оцінені як такі що демонструють глибоке дослідження теми. Так 1892 р. в нью-йоркській газеті The Sun[ru] подано наступне свідчення щодо авторства цих книг:

... дивна сторона цього полягає в тому, що я та багато інших людей можемо засвідчити як очевидці випуску книги, що письменник не мав бібліотеки в якій можна було б проводити дослідження і не мав приміток з досліджень чи читань здійснених раніше. Все було написано просто з рук. І все-таки праця рясніє посиланнями на книги з Британського музею та інших великих бібліотек і кожне посилання є вірним. Або ми маємо відповідно цієї книги жінку яка здатна зберегти у своїй пам’яті масу фактів, дат, номерів, назв та предметів, таких, як жодна людина ніколи не була здатна, або її твердження про допомогу невидимих істот вірне.[5]

Блаватська стверджувала що Махатма Морія з дитинства являвся їй у снах і видіннях, і що 12 серпня 1851 р., в день її двадцятиріччя, в Гайд-парку (Лондон) відбулася їх перша зустріч. Графиня Констанція Вахтмейстер[ru], вдова шведського посла в Лондоні, зі слів Блаватської, передає деталі тієї розмови, в якій Морія сказав, що «потребує її участі в справі яку він має намір розпочати», а також, що «їй доведеться провести три роки в Тибеті, щоб підготуватися до виконання цього важливого завдання».[6][7] У своїй книзі «З печер та хащ Індостану» Блаватська в літературній формі описала подорож по Індії зі своїм Вчителем, якого в книзі вона називає Такур Гулаб-Сингом.[8]

Жива Етика (Ангі-йога)

[ред. | ред. код]

За твердженням Миколи Реріха та Олени Реріх, вчення Живої Етики (Агні-йога) виникло в процесі їх спілкування з «Великим Вчителем» відомим в теософських колах під іменем Махатми Моріа.[9] Це спілкування відбувалося в період з 1924 по 1938 рр..[10] З щоденників О. Реріх слідує що на перших етапах для спілкування використовувалось так зване автоматичне письмо[11], подальші ж записи були отримані шляхом ясночуття, яким, за її власним твердженням, володіла О. Реріх.[12] Пізніше вона запевняла що сама вона автоматичним письмом для контактів з «Великим Вчителем» не користувалася.[13] Основу вчення Живої Етики складають 14 книг з текстами, що описуються О. Реріх як записи таких бесід. О. Реріх вважала що володіє даром ясновидіння і ясночуття, але не вважає це медіумізмом і в листах писала:

З книг Вчення ви можете бачити наскільки Владика М. попереджує проти всякої магії та в яких сильних виразах Владика говорить проти медіумізму і всяких насильницьких механічних прийомів для відкриття центрів, як це рекомендують безвідповідальні псевдоокультні школи. Там, де Владика М., там немає ні механічних прийомів, ні магічних знаків.[14]

Вчення Вознесених Владик

[ред. | ред. код]

Вчення Вознесених Владик відноситься дослідниками Новітніх релігійних рухів до теософської традиції.[15] «Вознесені Владики» — це ті кого теософи називають «Вчителями мудрості».[16] Такі представники Вчення як Д. Іннесент[en] (активна діяльність 1951-61 рр.) та Марк Профет[en] (1958—1973 рр.) вказували на особливу роль Ель Морії, називаючи його ініціатором своєї діяльності.[17][18]
У Вченні вважається що Ель Морія досяг вознесіння в кінці ХІХ ст. (так Елізабет Профет вказує на 1898 р.). Вся подальша його діяльність, в тому числі й діяльність через сім'ю Реріхів, розглядається як діяльність з вознесеного стану.[19] Описується ряд втілень які передували його вознесінню. Серед них Авраам, Король Артур, Сергій Радонезький, Акбар Великий та інші.[20] Послання від імені Ель Морії публікували Д. Іннесент, Марк та Елізабет Профет, Т. Мікушина.[21][22][23]
Згідно з Вченням, серед семи божественних променів або семи еманацій якими Абсолют виражається у світі форми, Морія досконало оволодів першим променем, що відповідає волі й силі Бога. Відповідно від вважається Владикою (Чоханом) першого променя.[2] Відносини Ель Морії з втіленими людьми описуються як відносини Учителя з учениками.[2]

Щоб я зайнявся вашим виховання особисто, возлюблені, мені потрібно отримати від вас непохитну постійність. …. не думайте, возлюблені, що я легковажно ставлюсь до прийому чела. Багато хто з вас є в процесі становлення чела. Але я повинен випробовувати та перевіряти вас протягом багатьох років, інколи навіть життів, доки не отримаю знак від Самого Бога Всемогутнього, що можу взяти на себе тягар, прийнявши ще одного ученика.

І коли ви випробували себе вогнем і з багатьох ситуацій - складних ситуацій, жахливих ситуацій - вийшли з честю, ми будемо знати, що в нас є першокласні ученики, і приймемо вас, щоб наділити вас помазанням.[24]

Докази існування і полеміка

[ред. | ред. код]

Листи Махатм

[ред. | ред. код]

«Листи Махатм»[ru] являють собою листування двох Махатм (Кут Хумі та Морії) з А. П. Синнетом, редактором індійської газети «Піонер» і А. О. Юмом, орнітологом, високопоставленим чиновником англійської адміністрації в Індії. Листування почалося в 1880 році та продовжувалося близько п'яти років. Пізніше листи були зібрані та видані Т. Баркером в 1923 р., вже після смерті Синнета, який з певних причин був проти публікації листування.[25]

Полеміка про існування Махатм

[ред. | ред. код]

Хоча багато хто з членів Теософського товариства ХІХ ст. описували свої зустрічі з Махатмою Моріа та іншими Махатмами, саме їх існування багато людей та організацій (в тому числі Лондонське Товариство психічних досліджень[ru]) піддавали сумніву навіть в ті часи. Критики відмічають що є мало доказів того, що Учителя Блаватської коли-небудь існували.[26] Разом з тим сестра Блаватської Віра Желіховська, з посиланням на «Boston Courier» від 15 липня 1886 року, наводить наступну думку семидесяти вчених пандитів з Негапатама відносно звіту Лондонського Товариства психічних досліджень, що поставив під сумнів існування Махатм:

Ми, що підписалися нижче, були безмежно здивовані прочитавши «Звіт Психічного Лондонського Товариства» відносно теософії. Маємо сміливість заявити, що існування Махатм, - інакше Садху, ніяким чином не вигадано ні пані Блаватською, ні ким би то не було іншим. Наші прапрадіди, що жили і померли задовго до народження мадам Блаватської, мали тверду віру в їх існування і психічні сили, знали їх і бачили. І в теперішній час є багато людей в Індії що не мають ніякого відношення до Теософського Товариства, проте знаходяться в постійних відносинах з цими вищими істотами. Ми володіємо багатьма засобами для доказу цих певних фактів, проте в нас немає ні часу, ні бажання доводити це європейцям.[27]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ "Герман Шміхен[ru] був німецьким художником що приєднався до Теософського товариства. Він зголосився взяти участь у «психічному експерименті», що мав на меті з'ясувати, чи можливо образ Махатм передати до його розуму від тих хто їх бачив…"[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Koot Hoomi's portrait // Sasson D. Yearning for the New Age: Laura Holloway-Langford and Late Victorian Spirituality.— Indiana University Press, 2012.— с. 142—144.— ISBN 9780253001771
  2. ↑ а б в J. Gordon Melton. Encyclopedia of Occultism and Parapsychology. — Gale Group, Inc. — С. 1057. — ISBN 0-8103-8570-8.
  3. ↑ Masters | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  4. ↑ Olav Hammer, Mikael Rothstein. Handbook of the Theosophical Current. — Brill, 2013. — С. 181. — ISBN 978-90-04-23597-7.
  5. ↑ The esoteric she / The Sun. — September 26, 1892. — С. 5.
  6. ↑ Constance Wachtmeister. Reminiscences of H.P.Blavatsky and «The Secret Doctrine». — New York: The Path, 1893. — С. 56-58.
  7. ↑ Hall M. P. «The Russian Sphinx» in The Phoenix. — Los Angeles: The Philosophical Research Society, 1995. — С. 115.
  8. ↑ Блаватская Е. П. Письма друзьям и сотрудникам. Сборник. Перев. с англ. — 2002. — С. 221.
  9. ↑ В. С. Степин. Живая Этика//Новая философская энциклопедия: в 4 т./Ин-т философии РАН. — М.: Мысль, 2000—2001. — ISBN 5-244-00961-3.
  10. ↑ Под ред. А. П. Алексеева. Рерих Елена Ивановна // Краткий философский словарь. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004.
  11. ↑ Под ред. И. Н. Яблокова. Агни Йога // Основы религиоведения. (Гл. XVII. Надконфессиональная синкретическая религиозная философия). — М.: Высш. шк, 1994. — С. 368. — ISBN 5-06-002849-6.
  12. ↑ Росов В. А. Предисловие / Елена Рерих. Листы дневника. Т.1: 1920—1923. — М.: РУССАНТА; Государственный музей Востока, 2009.
  13. ↑ Рерих Е. И. Письмо Е. И. Рерих — А. М. Асееву от 15.10.1935 / Письма. Том III (1935 г.). — М.: МЦР, 2001.
  14. ↑ Рерих Е. И. Письмо Е. И. Рерих — В. М. Сеплевенко от 4 ноября 1935 г. / Письма. Том III (1935 г.). — М.: МЦР, 2001.
  15. ↑ James R. Lewis, Jesper Aagaard Petersen. Controversial New Religions. — 2005. — С. 281-286. — ISBN 9780195156829.
  16. ↑ Ascended Master | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  17. ↑ Olav Hammer, Mikael Rothstein. Handbook of the Theosophical Current. — Brill, 2013. — С. 168. — ISBN 978-90-04-23597-7.
  18. ↑ Eugene V. Gallagher. The I AM Religious Activity and the Church Universal and Triumphant /// The New Age and Its Antecedents // The New Religious Movements Experience in America. — Greenwood Publishing Group, 2004. — С. 88. — ISBN 9780313328077.
  19. ↑ Марк Л. Профет и Элизабет Клэр Профет. Эль Мория / Владыки и их обители. — М-Аква, Москва, 2006. — С. 416. — ISBN 5-93418-021-5.
  20. ↑ Michael York. Church Universal And Triumphant//The A to Z of New Age Movements. — Scarecrow Press, 2004. — С. 166. — ISBN 978-0-8108-6332-3.
  21. ↑ Bridge to Spiritual Freedom | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  22. ↑ Search Pearls of Wisdom®. searchpearls.summitlighthouse.org. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  23. ↑ "Сириус" - сайт Т.Н.Микушиной. sirius-net.org. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  24. ↑ Марк Л. Профет и Элизабет Клэр Профет. Эль Мория / Владыки и их обители. — М-Аква, Москва, 2006. — С. 418. — ISBN 5-93418-021-5.
  25. ↑ Melton J. G. Mahatma Letters / The Encyclopedia of Religious Phenomena. — Visible Ink Press, 2008. — С. 210-211. — ISBN 9781578592098.
  26. ↑ Jenkins P. Mystics and Messiahs. — New York : Oxford University Press, 2000. — С. 41-42. — ISBN 978-0195145960.
  27. ↑ Желиховская В. П. Е. П. Блаватская и современный жрец истины: Ответ г-жи Игрек (В. П. Желиховской) г-ну Всеволоду Соловьеву. — СПб, 1893.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Моріа_(Махатма)