Перейти до вмісту

Мостовий Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мостовий Володимир Йосипович
Народився14 липня 1919(1919-07-14)
Хажин, Бердичівський район, Бердичівська округа, СРСР
Помер18 жовтня 1996(1996-10-18) (77 років)
Москва, Росія
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьнауковець
Alma materфізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Вчене званняпрофесор[d]
Знання мовросійська
ЗакладКурчатовський інститут
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоАкадемія наук СРСР
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Пошани (Російська Федерація) орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Державна премія СРСР Сталінська премія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мостовий.

Володи́мир Йо́сипович Мостови́й (1919—1996) — учасник Другої світової війни, командир батареї 816-го артилерійського полку (281-я стрілецька дивізія, 23-я армія, Ленінградський фронт), старший лейтенант. Герой Радянського Союзу.

Учений-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР (з 1984). Лауреат двох Сталінських і Державної премій.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 липня 1919 року в селі Хажин Бердичівського повіту Київської губернії (нині Бердичівського району Житомирської області).

Після смерті батьків, з 1929 року, виховувався у родичів у місті Фастів Київської області.

У 1936 році закінчив середню школу, а в 1941 році — Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка.

У Червоній армії — з липня 1941 року. Учасник Другої світової війни: у серпні 1941 — квітні 1942 — розвідник, зв'язківець і навідник гармати 822-го артилерійського полку (Південно-Західний фронт). Брав участь у Київській оборонній операції і оборонних боях в Україні. У жовтні 1942 року закінчив прискорений курс Подільського артилерійського училища (у місті Бухара, Узбекистан). З листопада 1942 — начальник розвідки дивізіону, командир батареї, начальник штабу дивізіону та помічник начальника штабу 816-го артилерійського полку 281-ї стрілецької дивізії (Волховський, Ленінградський і 2-й Білоруський фронти). Брав участь в обороні і знятті блокади Ленінграда, Ленінградсько-Новгородській, Виборзькій, Млавсько-Ельбінзькій, Східно-Померанській та Берлінській операціях. У боях був тричі поранений. Член ВКП(б)/КПРС.

Особливо відзначився у Виборзькій операції. 13 червня 1944 року біля села Рауту (нині — селище Сосново Приозерського району Ленінградської області) вогнем батареї нищив і придушував вогневі точки противника. 15 червня 1944 року в бою у районі села Сійранмяки (нині не існує, територія Виборзького району Ленінградської області), беручи участь у штурмі важливої висоти, першим увірвався у ворожу траншею. 16 червня 1944 року його батарея спільно зі стрілецькими підрозділами відбила 7 контратак противника.

За мужність і героїзм, проявлені в боях, Указом Президії Верховної ради СРСР від 21 липня 1944 року старшому лейтенантові Володимиру Мостовому присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після закінчення війни Мостовий і далі служив у артилерії помічником начальника штабу полку та помічником начальника штабу бригади (в Північній групі військ, Польща і Таврійському військовому окрузі). З березня 1946 року капітан Мостовий у запасі.

Потім працював у Лабораторії вимірювальних приладів Академії наук СРСР (перетвореної потім на Інститут атомної енергії АН СРСР імені І. В. Курчатова): науковим співробітником (1947—1954), начальником сектора (1954—1974), начальником лабораторії нейтронної фізики (1974—1989) та головним науковим співробітником (з 1989 року).

За дослідження з визначення констант самовільного поділу плутонію в 1949 році таємними указами уряду в групі учасників розробки першої радянської ядерної бомби був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та Сталінською премією II ступеня.

Спеціаліст у галузі нейтронної фізики, фізики розподілу і фізики реакторів. Спільно з іншими вченими створив метод нейтронної спектроскопії за часом прольоту, відкрив нейтронні резонанси і визначив їхні параметри. Найбільший фахівець у галузі процесів поділу ядра. 26 грудня 1984 року обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР по Відділенню ядерної фізики[1].

Помер 18 жовтня 1996-го на 78-му році життя. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Взаимодействие нейтронов с ядрами // АЭ. 1958. Т. 4, вып. 1 (спів­авт.);
  • Распределение кинетической энергии осколков при тройном делении U 235 тепловыми нейтронами // Там само. 1959. Т. 7, вып. 4 (спів­авт.);
  • Измерение спектров нейтронов в решетках уран–вода и уран–моноизопропилдифенил // Там само. 1962. Т. 13, вып. 6 (спів­авт.);
  • Поиски нарушени Т-четности в бета-распаде поляризованных нейтронов // ЯФ. 1968. Т. 8, вып. 1 (спів­авт.);
  • Термализация нейтронов. Москва, 1970; Поиски трехвекторной корреляци в распаде поляризованных нейтронов // ЯФ. 1970. Т. 2, вып. 5 (спів­авт.);
  • Спектры замедляющихся нейтронов в одиночных блоках резонансных поглотителей. Мос­ква, 1974 (спів­авт.);
  • Продолжение поиска нарушения Т-инвариантности в бета-распаде свободного нейтрона // Письма в ЖЭТФ. 1974. Т. 20, вып. 2 (спів­авт.);
  • Ложные эффекты при исследовании тройной корреляции в распаде поляризованных нейтронов и новые ре­зультаты поиска нарушения временной четности // ЯФ. 1978. Т. 28 (спів­авт.);
  • Требования к однородности ведущего магнитного поля при исследовании Т-нечетной трехвекторной корреляции распада свободного нейтрона. Мос­ква, 1994; Человек Курчатов // Курчатов в жизни: письма, документы, воспоминания (из личного архива). Мос­ква, 2007.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Буров А. В. «Мир надо охранять» // «Солдатская доблесть» / Под ред. Кузнецова П. И., Смирновой О. М. — Лениздат, 1968. — С. 239—252. — 256 с.
  • Иван Виноградов. «Мое несказанное слово». — Воениздат, 1969. — С. 320. — 392 с.
  • Буров А. В. «Твои Герои, Ленинград». — 2-е изд., доп. — Ленинград: Лениздат, 1970. — Т. 2. — С. 398. — 534 с.
  • Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. / Под ред. И. Н. Шкадова. — Москва: Воениздат, 1988. — Т. 2: Любовь — Ящук. — 862 с.
  • Юбилеи. Награды и премии. Общее собрание АН СССР постановило. // Вестник Академии наук СССР: журнал. — 1989. — Т. 59, № 7. — С. 129.
  • «Атомный проект СССР: Документы и материалы» / Под общ. ред. Л. Д. Рябева. — Саров: РФЯЦ-ВНИИЭФ, 1998. — С. 197.
  • Краткая Российская энциклопедия. — Москва: Оникс 21 век, 2003. — Т. 2: К — Р. — С. 595. — 1135 с.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Мостовой Владимир Иосифович. Официальный сайт Российской академии наук. 2 грудня 2002. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 7 серпня 2013.
  2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 16 января 1996 года № 56 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников акционерных обществ, предприятий и организаций атомной промышленности» [Архівовано 10 січня 2014 у Wayback Machine.].
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мостовий_Володимир_Йосипович&oldid=38815341