Мота-Лава
| Мота-Лава | |
|---|---|
 | |
Карта  | |
| Географія | |
| 13°42′ пд. ш. 167°39′ сх. д. / 13.7° пд. ш. 167.65° сх. д. | |
| Акваторія | Тихий океан |
| Архіпелаг | Vanuatu, Banks Islands |
| Площа | 24 км² |
| Найвища точка | 192 м |
| Країна | |
| Vanuatu | |
| Адм. одиниця | Провінція Торба |
| Населення | 1640 |
  Мота-Лава Мота-Лава (Вануату) | |
 | |
 Мота-Лава у Вікісховищі | |
Мота-Лава або Моталава — острів групи островів Бенкс на півночі Вануату. Утворює єдину коралову систему з маленьким островом Ра.
За даними перепису 2009 року[1] населення острову становить 1640 осіб (Mota Lava + Ra), що відповідає щільності населення 67 осіб на км².
Площею 24 км2, Мота-Лава — четвертий за величиною острів у групі островів Бенкс після Гауа, Вануа-Лава та Урепарапара. Він найвищий серед островів східного пасма (411 м), а також найбільший.
Ра, маленький 50 га острів, розташований 270 м від південного узбережжя Мота-Лава. Він з'єднаний з останнім високими коралами, через які можна пройти під час відпливу.
Клімат на Мота-Лаві вологий тропічний. Середньорічна кількість опадів перевищує 4000 мм. На острові часто відбуваються землетруси та циклони.
Острів обслуговує аеропорт Мота-Лава.
Мота Лава складається щонайменше з п'яти базальтових стратовулканів. Два конуси, Ветман і Тунтог, добре збереглися. Ветман — пірокластичний конус у центрі острова з розбитим кратером на вершині. На південно-західній частині острова знаходиться Тунтог, який є складним конус із кратером шириною 500 м.
Геохімічний аналіз показує, що лава острова має подібний склад до лави з сусідніх Мота та Урепарапара, а також лави з півдня країни, але відрізняється від матеріалу, виверженого в центральній частині Вануату. Останній регіон постраждав від субдукції зануреного, зниклого комплексу острівної дуги під назвою Зона Д'Ентрекасто.
У текстах і на картах початку 19-го століття Мота-Лава називався Сідловим островом за характерним сідлоподібним профілем, який можно побачити, якщо дивитися з човна в море.
Мешканці Мота-Лава називають острів Мвотлап, місцеве — Мотлап (вимовляється [ŋ͡mʷɔtˈlap]).[2]
Мова, якою розмовляють жителі Моталави, також називається мвотлап. Це найпоширеніша мова на островах Бенкса, нею розмовляє близько 2100 осіб. Нещодавно вимерлою мовою волов також раніше розмовляли на Мота-Лаві.
Рання спроба транскрипції місцевої назви як для острова, так і для мови дала форму Мотлав. Назва M̄ota Lava [ŋ͡mʷota laβa] (або простим написанням Моталава) прижилося після того, як його почали використовувати місіонери 19-го століття на острові. Цю назву вони запозичили з мови сусідньої Моти. Обидві назви острова Мота і Мвотлап походять від протоформи * mʷota laβa в Proto-Torres-Banks, буквально «велика Мота». Процес видалення голосних, регулярний у Mwotlap, пояснює, як * [mʷotaˈlaβa] було скорочено до [ŋ͡mʷɔtˈlap].
Як і решта Вануату, Моталава була вперше заселена приблизно в 12 до н. е. австронезійськими мореплавцями, що належали до культури Лапіта. Археологи знайшли стародавній обсидіан у Мота-Лаві, Вануа-Лаві та Гауа, а на острові знайдено кераміку Лапіта.[3][4]
Острів вперше був помічений європейцями під час іспанської експедиції Педро Фернандеса де Кіроса з 25 по 29 квітня 1606 року. Тоді назву острова було внесено до карти як Lágrimas de San Pedro («Сльози Святого Петра» іспанською мовою).[5]
- ↑ 2009 National Census of Population and Housing: Summary Release (PDF). Vanuatu National Statistics Office. 2009. Процитовано 11 жовтня 2010.
- ↑ Entry «M̄otlap» in the Online Mwotlap dictionary by A. François.
- ↑ Bedford, Stuart; Spriggs, Matthew (2008). Northern Vanuatu as a Pacific Crossroads: The Archaeology of Discovery, Interaction, and the Emergence of the "Ethnographic Present" (PDF). Asian Perspectives. 47 (1): 95—120. doi:10.1353/asi.2008.0003. ISSN 1535-8283. Процитовано 1 лютого 2019.
{{cite journal}}:|hdl-access=вимагає|hdl=(довідка). - ↑ See p.86 of Reepmeyer, Christian (2009). The obsidian sources and distribution systems emanating from Gaua and Vanua Lava in the Banks Islands of Vanuatu. Canberra, ACT: Australian National University..
- ↑ Kelly, Celsus, O.F.M. La Austrialia del Espíritu Santo. The Journal of Fray Martín de Munilla O.F.M. and other documents relating to the Voyage of Pedro Fernández de Quirós to the South Sea (1605—1606) and the Franciscan Missionary Plan (1617—1627) Cambridge, 1966, p.39, 62.
- David W. Peate; Julian A. Pearce; Chris J. Hawkesworth; Howard Colley; Caroline M. H. Edwards; Kei Hirose (1997). Geochemical Variations in Vanuatu Arc Lavas: the Role of Subducted Material and a Variable Mantle Wedge Composition. Journal of Petrology. 38 (10): 1331—1358. doi:10.1093/petrology/38.10.1331.
- Vienne, Bernard (1984). Gens de Motlav - Idéologie et pratique sociale en Mélanésie. Société des Océanistes. Paris: ORSTOM.