Моторигін Василь Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моторигін Василь Семенович
Народження3 квітня 1908(1908-04-03)
с. Ніколаївка, Моршанський район, Тамбовська область, РФ
Смерть8 листопада 1992(1992-11-08) (84 роки)
м. Одеса
КраїнаСРСР СРСР
Рід військстрілецькі війська
ОсвітаРязанське повітряно-десантне командне училище
Роки служби1942–1945
ПартіяКПРС
Званнягвардії старший лейтенант
Командуваннявзводом 5-ї стрілецької роти 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонопрапорної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Сталінградська битва
Курська битва
Чернігівсько-Прип'ятська операція
Битва за Дніпро
Битва за Київ (1943)
Калинковицько-Мозирська операція
Операція «Багратіон»
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Медалі
CMNS: Моторигін Василь Семенович у Вікісховищі

Василь Семенович Моторигін (3 квітня 1908, с. Ніколаївка, Моршанський район, Тамбовська область, РФ — 8 листопада 1992, м. Одеса) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир взводу 5-ї стрілецької роти 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії лейтенант[1], пізніше гвардії старший лейтенант.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 3 квітня 1908 року в с. Ніколаївка, Моршанський район, Тамбовська область. Закінчив лісовий технікум, працював у лісгоспі Шацького району Рязанської області.

До Червоної Армії призваний в 1942 році і направлений в Рязанське військове піхотне училище, яке закінчив у 1943 році[2]. Був призначений командиром взводу 5-ї стрілецької роти 231-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.

Брав участь у Курській битві в районі Понирі-Ольховатка. 7 липня 1943 року в бою за хутір Дружковський проявив себе сміливим, ініціативним командиром, вміло керував взводом, відбивши атаки противника. Взвод знищив в бою до 40 солдатів і офіцерів противника. Був поранений[3]. Нагороджений медаллю «За відвагу».

Особливо відзначився В. С. Моторигін при форсуванні річки Дніпро північніше Києва восени 1943 року, у боях при захопленні та утриманні плацдарму на правому березі Дніпра в районі сіл Глібівка та Ясногородка (Вишгородський район Київської області). В наградному листі командир 231-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Маковецький Ф.Є. написав [4], що 24.09.1943 року під сильним артилерійсько-мінометним вогнем пртивника і бомбардуванням ворожою авіацією Моторигін першим зі своїм взводом форсував річку Дніпро і вступив у бій за розширення плацдарму. Зломивши опір противника і відкинувши його за русло старого Дніпра, форсував вбрід старий Дніпро і розпочав бій на плацдармі. Знищив більше роти піхоти, 5 кулеметів, 6 мінометів і забезпечив переправу свого батальйону. Незважаючи на контузії, поля бою не залишив, знаходячись у передніх рядах, брав особисту участь у рукопашних сутичках, своїм прикладом надихаючи бійців. Особисто знищив з автомату 37 гітлерівців, гранатами знищив 2 кулемети і 3 мінометні розрахунки. Особистою участю на вирішальних ділянках бою забезпечив успіх виходу підрозділів на західний берег Дніпра.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії лейтенанту Моторигіну Василю Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[5].

В боях за розширення плацдарму взвод Моторигіна протягом 26 і 27 вересня відбив 6 контратак піхоти противника. Моторигін замінив пораненого командира роти і виконав поставлене бойове завдання[6]. Був нагороджений орденом Червоної Зірки.

В боях за звільнення Білорусі Моторигін вміло командував ротою. Командир 231-го гвардійського стрілецького полку гвардії майор Максимов В. О. написав в нагородному листі, що в боях за село Давидовичі 8 січня 1944 року його рота однією з перших увірвалася в траншеї противника, вибила його і першої зайняла село. Моторигін був тяжко поранений[7]. За цей бій він був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня.

В 1945 році гвардії старший лейтенант Моторигін В. С. був демобілізований.

Після війни працював директором Шацького лісгоспу в Рязанській області, потім переїхав до Одеси.

Помер 8 листопада 1992 року в м. Одеса.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
  2. ↑ http://www.rvvdku-vi.ru/o-vuze/istoriya/vyipuskniki-geroi [Архівовано 17 квітня 2013 у Archive.is] Выпускники — Герои (рос.)
  3. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2015-10-09 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.682526, д.1332, запись 17120765, С. 73. {{ref-ru}
  4. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] - Фонд 33. — Оп.793756, д.32, запись 150021841, С. 357. {{ref-ru}
  5. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] ЦАМО — фонд 33, опись 68252,5 ед. хран 48, запись 12057300 (рос.)
  6. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2015-10-09 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.686044, д.2061, запись 20258653, стр.46 (рос.)
  7. ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2015-10-09 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.686044, д.2557, запись 22118233, стр.62 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Моторигін Василь Семенович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Сайт Моршанска [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Выпускники — Герои [Архівовано 17 квітня 2013 у Archive.is] (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 / Абаев — Любичев/. — 911 с. — Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
  • Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5. (рос.)
  • О войне и товарищах. Сборник воспоминаний. — Красноград: АО «КМП», 1996. — 208 с. [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Моторигін_Василь_Семенович