Перейти до вмісту

Мотуз Іван Хомич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мотуз Іван Хомич
Народження15 травня 1918(1918-05-15)
Перещепине
Смерть28 квітня 1979(1979-04-28) (60 років)
Москва
ПохованняНовомосковський район Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид збройних силВійськово-повітряні сили СРСР
ОсвітаКачинське вище військове авіаційне училище льотчиків і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
Званняполковник Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвинацистсько-радянська війна
НагородиГерой Радянського Союзу Орден Леніна Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
CMNS: Мотуз Іван Хомич у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мотуз.

Іва́н Хоми́ч Моту́з (1918—1979) — полковник ЗС СРСР, Герой Радянського Союзу.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1918 року в селі Перещепине (нині місто Самарівського району Дніпропетровської області). Закінчив 8 класів, працював сверлильником на вагонобудівельному заводі «Світлофор», учився в Дніпропетровському аероклубі. В грудні 1938 року по спеціальному набору РК ВЛКСМ призваний в РА. 1940 року закінчив Качинську воєнну авіаційну школу льотчиків.

З 22 червня 1941 року молодший лейтенант Мотуз на фронтах нацистсько-радянської війни — пілот 20-го винищувального авіаційного полку. До грудня 1941-го — командир ланки, згодом назначений заступником командира ескадрильї; літав на Як-1 і Як-7.

13 серпня 1942 року в повітряному бою з 4 винищувачами противника зазнав поранення в праву руку і ногу, однак зумів приземлити пошкоджений літак на свій аеродром. Лікувався довго, лише до весни 1943 року повернувся в полк і продовжив бойову роботу.

Пам'ятний знак в місті Перещепине на честь Івана Мотуза

До травня 1943 року — командир ескадрильї 744-го винищувального авіаційного полку (240-ва винищувальна авіаційна дивізія, 6-та повітряна армія, Північно-Західний фронт). Капітан Іван Мотуз здійснив до 400 бойових вильотів, провів 89 повітряних боїв, особисто збив 6 і в складі групи 12 літаків противника.

26 серпня 1943-го вибув з полку в Управління кадрів ВПС РСЧА; більше не брав участі в бойових діях. До того часу здійснив приблизно 450 бойових вильотів, провів близько 100 повітряних боїв, в яких збив особисто 7 і у складі групи 12 літаків противника. Воював на Південно-Західному, Західному, Південному, Брянському, Північно-Західному і Ленінградському фронтах.

Після закінчення війни продовжував служити в ВПС. 1951 року закінчив Військово-Повітряну академію. Був командиром полку, заступником командира дивізії. З 1971 року гвардії полковник Мотуз — в запасі.

Жив і працював у Москві. Помер 28 квітня 1979 року. Похований в Перещепиному.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден Леніна (24.08.1943; № 1114)
  • ордени Червоного Прапора (7.11.1941, 13.2.1942, 12.7.1942)
  • два ордени Червоної Зірки
  • медалі
  • 2000 року в Перещепиному встановлено пам'ятний знак Івану Мотузу.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мотуз_Іван_Хомич&oldid=43940461