Мохаммед Ауфі
| Мохаммед Ауфі | |
|---|---|
| Народився | 1171[1] Бухара, Узбекистан |
| Помер | 1242[1] Делі, Делійський султанат |
| Країна | Іран |
| Діяльність | історик, письменник |
| Конфесія | іслам |
Садід ед-Дін Мохаммед бен Мохаммед Ауфі Бухараї, або Могаммад Ауфі (1172/1177—1233/1243) — перський історик, філолог з Бухари, автор найстарішої антології-тазкіре перських поетів «Любаб аль-альбаб» («Серцевина серцевин»).
Ця робота містить короткі відомості про поетів і є важливим джерелом для вивчення їх творчості. 1223 року Садід ед-Дін Ауфі переклав із арабської мови відомий твір ат-Танухі «Радість за складністю» («Аль-Фарадж бад аш-шідда»). У 1228 році він склав прозову збірку «Зібрання історій та світочі переказів» («Джавам аль-гекаят ва лавам ар-реваят»), в якому міститься понад 2 тис. коротких оповідань, головним чином історичного характеру.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Тазкіре // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 456.
- Роман Гамада. Відкриваючи Мохаммеда Ауфі [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.]