Перейти до вмісту

Мохтар Лубіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лубіс.
Мохтар Лубіс
індонез. Mochtar Lubis
ПсевдоSavitri[1]
Народився7 березня 1922(1922-03-07)[2][3]
Паданг, Нідерландська Ост-Індія
Помер2 липня 2004(2004-07-02)[2][3] (82 роки)
Джакарта, Індонезія
Країна Індонезія
Діяльністьписьменник, журналіст
Знання мовіндонезійська[2]
Жанрпроза
Нагороди

Мохтар Лубіс (індонез. Mochtar Lubis; 7 березня 1922 — 2 липня 2004 року) — індонезійський журналіст і письменник, батакського походження. Один з засновників газети «Indonesia Raya» і щомісячного літературного журналу «Horison». Його роман Senja di Jakarta  (Сутінки в Джакарті) став першим індонезійським романом, який було перекладено англійською мовою. Відомий як непримиренний борець за свободу творчості і свободу преси. За критику режиму Сукарно був ув'язнений[4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Лубіс народився 7 березня 1922 року в місті Сунгай Пенух на Суматрі, в сім ї Raja Pandapotan Lubis — високопоставленого державного службовця.[5] Він був шостою дитиною з дванадцяти.[6] За походженням батак.

В дитинстві писав дитячі оповідання, які були опубліковані в меданській газеті Sinar Deli. В підлітковому віці часто гуляв в джунглях Суматри. Пізніше він згадував, що дві події в цей період надихнули його написати твір Harimau! Harimau! (Тигр! Тигр!). Це знайдена ним добре збудована, але вже покинута хатина і зустріч з тигром. [7]

Закінчивши середню школу, працював учителем у Ніасі, Північна Суматра. Проте через рік поїхав в Батавію, де влаштувався на роботу у банку. Після початку Другої світової війни коли японці в 1942 році окупували Індонезію, Лубіс почав працювати на японців, перекладаючи міжнародні новини для японської армії.

Лубіс у 1979 році

Після проголошення Індонезією незалежності в 1945 році, Лубіс приєднався до індонезійського інформаційного агентства Antara , в якості репортера. Від Antara, він відвідав  Asian Relations Conference в 1947 році. В цей же період Лубіс написав Jalan Tak Ada Ujung («Нескінченний шлях») і вступив до індонезійської Асоціації художників.

У 1949 році заснував газету Indonesia Raya, згодом працюючи в ній головним редактором. За свою  діяльність і критичні статті на адресу тогочасної влади в період 1957—1966 років кілька разів був ув'язнений.[8] 

4 лютого 1975 року він був заарештований за підозрою в заворушеннях 1974  року під час візиту японського прем'єр-міністра Танаки Какуей; незабаром після корупційного скандалу в компанії Pertamina газету Indonesia Raya було закрито. Більше двох місяців Лубіс провів у в'язниці Nirbaya (без суду) і був звільнений 14 квітня 1975 року. Він зазначив, що інші ув'язнені, такі як колишній командуючий ВПС Індонезії Омар Дані, перебували у в'язниці без суду і слідства роками. В цей період він став активно практикувати йогу.

Був засновником і співзасновником численних журналів та фондів, включаючи Obor Indonesia Foundation в 1970 році, журнал Horison та Індонезійський зелений фонд. Піднімав питання про необхідність свободи преси в Індонезії і здобув репутацію чесного і поміркованого репортера. У 2000 році Міжнародним інститутом преси він був названий одним з 50 героїв вільної преси за останні 50 років.[9]

Публіцистика

[ред. | ред. код]

Є автором цілого ряду публіцистичних книг, а також посібників для письменників-початківців: «Техніка письменницької творчості», (1951) і «Техніка написання кіносценаріїв» (1952). Крім того, він займався перекладом на індонезійську мову творів американських, європейських і китайських письменників. Перекладався багатьма західними та східними мовами.

Смерть

[ред. | ред. код]

Після тривалої боротьби з хворобою Альцгеймера помер у Medistra Hospital 2 липня 2004 року у віці 82 років.[10] Був похований поряд із дружиною на кладовищі Jeruk Purut.[11] На його похоронах були присутні сотні людей, включаючи журналістів і письменників Росіхана Анвара і Рамадана K.Х. 

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був одружений з Сіті Халіма (Siti Halimah), яка померла в 2001 році. Мали 3 дітей та 8 онуків.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
Рік Назва Назва українською мовою Примітки
1950 Tidak Ada Esok [12] Без майбутнього
1952 Jalan Tak Ada Ujung Нескінченний шлях Отримав нагороду Badan Musyawarah Kebudayaan Nasional
1963 Senja di Jakarta Сутінки в Джакарті Спочатку опублікований англійською мовою; опублікований малайською у 1964 році.
1966 Tanah Gersang Безплідні Землі
1975 Harimau! Harimau!
 Тигр! Тигр! Номінація «Найкраща книга року» Yayasan Buku Utama.
1977 Maut dan Cinta Смерть і кохання Отримав нагороду Yayasan Jaya Raya.

Див. також

[ред. | ред. код]

Сітор Сітуморанг

Хайріл Анвар

Прамудья Ананта Тур

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Hill, David (1 липня 2005). Mochtar Lubis. Inside Indonesia. Архів оригіналу за 23 November 2008. Процитовано 10 липня 2008.
  5. ↑ Her Suheryanto (4 квітня 2010). A Fresh look at the legacy of Mochtar Lubis. The Jakarta Post. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 9 липня 2011.
  6. ↑ A. Junaidi (16 серпня 2004). Loyal, outspoken, loved: Mochtar's friends remember. The Jakarta Post. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 9 липня 2011.
  7. ↑ Lubis та Lamoureux, 1991, с. vii
  8. ↑ A. Junaidi (3 липня 2004). Press freedom fighter, writer Mochtar Lubis passes away. The Jakarta Post. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 9 липня 2011.
  9. ↑ World Press Freedom Heroes: Symbols of courage in global journalism. International Press Institute. 2012. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 26 січня 2012.
  10. ↑ Press freedom champion Mochtar 'only feared for his Juliet'. The Jakarta Post. 4 липня 2004. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 9 липня 2011.
  11. ↑ Warief Djajanto Basorie (9 вересня 2008). The irrepressible and intimate Mochtar Lubis. The Jakarta Post. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 9 липня 2011.
  12. ↑ Lubis, Mochtar. Harimau! Harimau! Eighth printing. 2008. Yayasan Obor Indonesia: Jakarta. Pp. 213—214.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мохтар_Лубіс&oldid=41041670