Перейти до вмісту

Моше Асман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Моше-Реувен Асман)
Моше Реувен Асман
івр. משה ראובן אסמן
М. Р. Асман із тфіліном сурмить у шофар
Основні відомості
Народження14 березня 1966(1966-03-14) (58 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:Україна Україна
Ізраїль Ізраїль
Конфесія:Юдаїзм
Праці й досягнення
Рід діяльності:рабин Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні інтереси:теологія
Титул:головний рабин України головний рабин Києва
Нагороди:
орден «За заслуги» III ступеня
Сайт:officeofchiefrabbi.org Редагувати інформацію у Вікіданих
Додаткова інформація:головний рабин України і головний рабин Києва

Моше́ Ре́увен Асма́н (івр. משה ראובן אסמן‏‎‎‎, 14 березня 1966, м. Ленінград, СРСР) — головний рабин Синагоги Бродського у Києві[2] та керівник Всеукраїнського конгресу юдейських хасидських релігійних громад. Головний рабин України. Засновник єврейського поселення Анатевка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Ленінграді. у 1987 році після одруження виїхав до Ізраїлю, де продовжив навчання в єрусалимських єшивах «Шамір» та «Мерказ Гутник». Паралельно з навчанням очолював «Бейт Хабад» для російськомовних євреїв.

Працював помічником рабина Торонто по роботі з російськомовними євреями.

По закінченні навчання отримав звання рабина. У 1991 році скерований до України, де до 1995 року працював заступником директора програми «Порятунок дітей Чорнобильської зони». У тому ж році став головою єврейської релігійної громади Хабад Любавич міста Києва[3].

У 1997 році став головним рабином Всеукраїнського єврейського конгресу. Сприяв поверненню «синагоги Бродського» в Києві. Був представником організації «Цеїрей Хабад» (Молодь Хабаду) в Україні, головним представником Всесвітнього центру брацлавських хасидів в Україні.

11 вересня 2005 року обраний головним рабином України.

Активно допомагає постраждалим від російського вторгнення, відвідуючи для цього небезпечні регіони[4][5].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Має 12 дітей та 20 онуків[джерело?].

26 серпня 2017 року син Моше Асмана Мендель надав першу медичну допомогу перехожому, якого збив на автомобілі «Bentley» син депутата від Опозиційного блоку Нестора Шуфрича. Хлопець взяв в охоронця синагоги спеціальний медичний рюкзак і встиг надати необхідну медичну допомогу, поки не приїхала машина «швидкої». Необхідні навички хлопець здобув під час служби в ізраїльській армії[6].

У вересні 2024 рабин повідомив, що 24 липня зник безвісти під час бойових дій прийомний син рабина Матітьягу Самборський, а пізніше підтвердили його загибель. Він був всиновлений у 2002 році, прожив у родині рабина близько 10 років, а коли виріс вирішив жити самостійно.[7] 12 вересня у Києві відбудеться урочисте поховання М. Самборського.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» III ступеня (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 18-ї річниці незалежності України[8]. У 2010 році відмовився від нагороди через «героїзацію Бандери»[9].

Праці

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://col.org.il/news/15433
  2. First Jewish President of Ukraine Holds ‘Historic’ Meeting With Rabbis [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.], www.chabad.org, May 7, 2019
  3. АСМАН Моше Реувен [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.], Религиозно-информационная служба Украины, 2.02.2010. (рос.)
  4. Наталія Чурікова (23 жовтня 2023). Моше Асман, український рабин, який волонтерить «на два фронти». Радіо Свобода.
  5. Головний рабин України потрапив під російський обстріл у Херсоні. Укрінформ. 8 червня 2023.
  6. Збитому сином Шуфрича першу допомогу надав син головного рабина України. «Українська Правда». Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 27 серпня 2017. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |publisher= (довідка)
  7. На війні загинув прийомний син головного рабина України.
  8. Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 622/2009 «Про відзначення державними нагородами України релігійних діячів »
  9. Головний рабин України поверне свій орден через Бандеру [Архівовано 27 серпня 2021 у Wayback Machine.], УП, 2 лютого 2010

Посилання

[ред. | ред. код]