Моше Менухін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Моше Менухін
משה מנוחין
Ім'я при народженніМоше Мнухін
Народився1893[1][2][3]
Гомель, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер4 лютого 1982(1982-02-04)
Санта-Клара, Санта-Клара, Каліфорнія, США
Громадянство Російська імперія
США США
Національністьєврей
Діяльністьписьменник
Alma materНью-Йоркський університет
Мова творіванглійська
Magnum opusThe Decadence of Judaism in Our Time
БатькоІцхак Айзік Менухін
РодичіЖерар Менухін
У шлюбі зМарута Шор
ДітиЄгуді Менухін
Хефціба Менухін[he]
Ялта Менухін[he]

Моше Менухін (англ. Moshe Menuhin, івр. משה מנוחין‎, уродж. Мнухін; нар. 12 листопада 1893, Гомель, Могильовська губернія, Російська імперія — пом. 4 лютого 1982, Санта-Клара, Каліфорнія, США) — американський письменник і педагог. Відомий антисіоніськими поглядами. Батько Єгуді Менухіна.

Біографія

[ред. | ред. код]

Моше Менухін народився в Гомелі в родині литовських євреїв Сари Ліби та Іцхака Айзіка Менухіна багатого торговця зерном. Доводиться правнуком рабину Ісраелю Ноаху Шнеєрсону, головному рабину Ніжина. Після смерті батька виховувався дідом, Єгудою Менухіним, одним з очільників Хабаду у Гомелі[4].

Коли сім'я переїхала до Палестини, Моше навчався у хедері в Єрусалимі. Потім серед перших учнів закінчив гімназію «Герцлія»[5].

Менухін був одружився із Мерутою (Мір'ям) Шор, донькою різника з Неве-Цедек.

У 1915 Менухін приїхав до Сполучених Штатів, щоб завершити свою освіту. Навчався в Нью-Йоркському університеті, де він вивчав математику, політичні науки і викладання.

В кінці 1919 він і його дружина отримали громадянство США. Пізніше переїхав до Каліфорнії, де працював викладачем івриту.

Менухін був батьком скрипаля Ієгуді Менухіна, піаністок Хефціби[he] та Ялти[he] Менухіних. Дід публіциста, заперечувача Голокосту Жерара Менухіна


Переконання

[ред. | ред. код]

Його антисіоніські переконання були предметом спорів протягом багатьох років. У 1951 році Моше Шарет адресував йому відкритого листа, намагаючись змінити погляди Менухіна.

Автор творів

[ред. | ред. код]
  • «Занепад юдаїзму в наші часи»[6]
  • «Інший бік медалі»[7]
  • «Камо грядеши, сіоністський Ізраїлю?»[8]
  • «Пам'яті графа Фольке Бернадота»[9]
  • «Єврейська критика сіонізму»[10]
  • «Єврейська дитина в царській Росії. Моше Менухін описує життя в єврейському гето царської Росії»[11]
  • «Сага Менухіна: автобіографія Моше Менухіна»[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Faceted Application of Subject Terminology
  3. Trove — 2009.
  4. Oded. סיפורי ארץ-ישראל - מצבות מדברות 1950 – 1850: שיינדל ניימן (מנוחין). israelitombstones. (івр.)
  5. מנחת זכרון לתלמידי המחזור הראשון של הגמנסיה העברית הראשונה בארץ ישראל // Га-Поель га-цаїр. — 18 серпня 1913. — № 43-44. — С. 24.Архівована копія. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (івр.)
  6. Moshe Menuhin. The Decadence of Judaism in Our Time. — Бейрут : Institute for Palestine Studies, 1969. — 589 с. (англ.)
  7. Moshe Menuhin. The Other Side of the Coin. — Circa, 1967.
  8. * Moshe Menuhin. Quo Vadis Zionist Israel?: A 1969 Postscript to The Decadence of Judaism in Our Time. — Бейрут : Institute for Palestine Studies, 1969. — 89 с. (англ.)
  9. Moshe Menuhin. In memory of Count Folke Bernadotte of Sweden, United Nations mediator on Palestine. — Нью-Йорк : League of Arab States, Arab Information Center, 1969. (англ.)
  10. Moshe Menuhin. Jewish critics of Zionism : a testamentary essay, with the stifling and smearing of a dissenter. — Нью-Йорк : League of Arab States, Arab Information Center, 1974. — 59 с. (англ.)
  11. A Jewish child in Czarist Russia Moshe Menuhin describes life in a Jewish ghetto of Czarist Russia. — Голлівуд : Center for cassette studies, 1976. (англ.)
  12. The Menuhin saga: the autobiography of Moshe Menuhin. — Лондон : Sidgwick & Jackson, 1984. — 278 с. — ISBN 9780283989476. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]