Мравінський Євген Олександрович

Мравінський Євген Олександрович
рос. Евгений Мравинский
Основна інформація
Дата народження	4 червня 1903(1903-06-04)[…]
Місце народження	Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті	19 січня 1988(1988-01-19)[…] (84 роки)
Місце смерті	Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Богословське кладовище
Роки активності	1931 — 1988
Громадянство	СРСР
Професії	диригент, музичний педагог
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Вчителі	Ґаук Олександр Васильович
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Заклад	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Лейбли	Мелодія і Le Chant du Monded
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Євге́н Олександрович Мраві́нський (рос. Евгений Александрович Мравинский, *22 травня (4 червня) 1903(19030604), Санкт-Петербург, Російська імперія — †19 січня 1988, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський радянський диригент, піаніст, музичний педагог. Народний артист СРСР (1954). Лауреат Сталінської (1946) і Ленінської премій (1961). Герой Соціалістичної Праці (1973).

Життєпис

Народився в Петербурзі. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнському театрі, піаністом у Хореографічному училищі. 1924 року вступив до Ленінградської консерваторії, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 — у класі диригування, спочатку в М. А. Малька, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.

1932 року дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.

Мравінський був диригентом авторитарного і у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці — Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.

У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравінського грала майже культову роль, символізуючи наступність традицій.

Помер 19 січня 1988 року. Похований у Ленінграді на Богословському цвинтарі, на сімейній ділянці з 2-ю дружиною, Інною Михайлівною Сєриковою. На могилі — скульптурний надгробок, автор — скульптор Л. К. Лазарєв.

На його честь названо астероїд 19081 Мравінський.

Участь у документальних фільмах

(російською)

• 1973 — Дирижирует Евгений Мравинский (реж. К. Бромберг)
• 1975 — И так — всю жизнь
• 1979 — Размышления о Мравинском
• 1984 — Беседы с Мравинским
• 1984 — Диалог
• 1984 — Музыка Мравинского (реж. Д. Рождественский)

Посилання

• Сайт, присвячений диригентові [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
• Є. Мравінський в енциклопедії «Кругосвет» [Архівовано 15 жовтня 2007 у Wayback Machine.]