Музей «Шахтарська слава»
 | У цій статті відсутній вступний розділ, що має містити визначення предмета і стислий огляд найважливіших аспектів статті. |
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. |
Музей "Шахтарська слава"
Відкриття музейних кімнат шахтарської слави ДП «Львіввугілля» відбулося у серпні 2000 року, на День шахтаря. Ця подія стала для гірників Галичини справжнім святом, перш за все тому, що експонати збирали по крихтам.
Багато експонатів передали самі шахтарі-ветерани. Кожен експонат має свою історію, пов'язану з вугіллям — чи то святковий мундир Героя праці Анатолія Акімова, чи шахтарські каски, ліхтарі, або світлини, які збагатили скарбницю шахтарського літопису.
До уваги відвідувачів й постійні експозиції: виставка картин місцевих художників, на яких відображені знані шахтарі Львівщини, міні-експонати механізованої техніки, спеціальна гірнича література тощо. У експозиції також картини харківського художника Романа Мініна, львівського митця Ореста Скопа, червоноградських творців різних років. У колекції - картини у різних стилях: від соцреалізму і графіки до експресіонізму та кубізму.
Детально розповідається про кожну шахту, досягнення колективу, видатних гірників. Є експозиції, присвячені профспілковому руху та спортивним успіхам шахтарів. Чимало гірників боронили східні кордони України, починаючи з 2014 року та захищають рідну землю і нині. Цьому присвячено окрему експозицію.
Відвідувачі - це насамперед гості виробничого об'єднання, делегації високопосадовців, науковців, інвесторів, а також мешканці Червонограда та Сокаля, сіл Червоноградського району, учні шкіл, студенти гірничих коледжів та ліцею. Базу наявного архіву студенти використовують для написання рефератів та дипломів.
Не оминали шахтарську скарбницю й різні делегації, скажімо, гірники з Польщі, Угорщини, представники Міжнародної організації праці. Колишні шахтарі з чималим гірничим стажем, з трепетом обходять експонати, знайомляться з оновленими стендами. Їх цікавить буквально все, що стосується шахт ДП "Львіввугілля".
Однак не вугіллям єдиним живе музей. Тут відбуваються різноманітні тематичні виставки картин, виробів чорної кераміки. Можна милуватися й картинами колишнього шахтаря, а нині заслуженого художника України Ярослава Гладкого. А нещодавно виставлялися вишиванки та картини, вишиті бісером на різну тематику — від релігійних образів до державної та патріотичної символіки. Авторки робіт довели, що вишиванка — це справді наше, українське. Вишиті сорочки — це гарно і завжди на часі.
За роки існування музею виставкові зали відвідало понад дванадцять тисяч бажаючих. Всі екскурсії — цікаві та змістовні, адже експонати направду унікальні.