Музей К'ярамонті

Музей К'ярамонті
Музей К'ярамонті
	41°54′16″ пн. ш. 12°27′18″ сх. д. / 41.904389° пн. ш. 12.455111° сх. д.
Країна	Ватикан
Розташування	Ватикан
Тип	музей
Засновник	Пій VII
Дата заснування	1807
	Музей К'ярамонті Музей К'ярамонті (Ватикан)
	Медіафайли у Вікісховищі

Музей К'ярамонті (італ. Museo Chiaramonti) — один з музеїв Ватикану.

Музей, присвячений античній скульптурі, був заснований папою Пієм VII з родини К'ярамонті у 1805-1807 (під керівництвом Антоніо Канова) і спочатку розташовувався в галереї Corridore della Libraria. Ця галерея з'єднувала палац папи з Бельведером. Музей складається з трьох частин: основна частина музею - К'ярамонті, Braccio Nuovo і Galleria Lapidaria.

Braccio Nuovo

Папа Пій VII запланував це відгалуження від основного музею К'ярамонті (Braccio Nuovo означає новий рукав, відгалуження) ще у 1806, проте здійснити ідею стало можливим лише у 1817-1822 під керівництвом архітектора Рафаеля Стерн.

У нішах залу зібрані класичні твори грецького і римського мистецтва, тематично розділені на дві частини: грецька міфологія та римська історія. Найзначніші: Август Прімапорта (I ст.), Політик Демосфен (римська копія III ст. До н. е.); статуя Нілу з 16 «дітьми» - притоками, крокодилами та сфінксами (римська копія скульптури I ст.) як уособлення річкового божества, знайдена можливо у 1513; Афіна з совою (римська копія з грецького оригіналу V ст. до н. е.); пастух Ганімед і орел, посланий Зевсом, щоб викрасти його (римська копія II ст. до н. е. з оригіналу Леохара IV ст. до н. е.). Статуя Дорифора («списоносьця») — римська копія з бронзового оригіналу Поліклета V ст. до н. е., стала прикладом для декількох поколінь скульпторів аж до XIX століття справжнього грецького мистецтва. Зал у стилі класицизму прикрашений античними колонами і підлоговою чорно-білою мозаїкою (II століття до н. е.).

Galleria Lapidaria

У Galleria Lapidaria знаходиться одне з найбільших у світі зібрань грецьких і римських (більше 3 тисяч фрагментів) написів християнського і язичницького змісту. Колекцію заснував папа Бенедикт IV, пізніше вона була розширена, в тому числі папою Пієм VII.