Музей Підземний Севастополь
| Музей «Підземний Севастополь» (Об'єкт С-2) | |
|---|---|
 | |
| 44°36′22″ пн. ш. 33°31′37″ сх. д. / 44.606111111111° пн. ш. 33.526944444444° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Країна |  Росія і  Україна |
| Адреса | площа Суворова,1 (Севастополь) |
| Засновано | 1 червня 2018 |
| Відвідувачі | 200 тис. осіб (2019) |
| Сайт | У мирний час - Музей |
  Музей Підземний Севастополь (Росія) | |
 | |
 Музей Підземний Севастополь у Вікісховищі | |
Об'єкт С-2 — протиатомний бункер, схований у центральному пагорбі Севастополя. Побудований у 1953 — 1956 роках. Нині в ньому розташований Музей цивільної оборони, холодної війни та теорії виживання людини в екстрених ситуаціях.
Поява під час Другої світової війни в арміях США та Великої Британії стратегічної авіації зробило можливими масштабні бомбардування міст, які знищували не тільки військові об'єкти, а й мирне населення. Останнє розглядалося як виправдання мети в рамках стратегії придушення волі до перемоги у противника. У повній відповідності з цією стратегією першим досвідом бойового застосування ядерної зброї стало бомбардування японських міст Хіросіма і Нагасакі. У нових умовах цивільна оборона також перетворювалася на елемент стратегічного балансу сил. Для СРСР аж до середини 60-х років цей елемент відігравав важливу роль через обмежену можливість удару у відповідь по території США. Севастополь як основна база Чорноморського флоту, на території якої розміщувалася ядерна зброя, потрапляв до категорії першочергових цілей для ядерного бомбардування. У міста до цього часу був великий досвід цивільної оборони, сформований у результаті двох облог (1854–1855, 1941–1942), під час яких цивільне населення брало активну участь в обороні міста. Цей досвід був урахований при розробці програми будівництва підземного дублера Севастополя. 11.06. 1952 року Рада Міністрів СРСР ухвалила спеціальну Постанову від № 2716-1013 з укриття населення і найважливіших об'єктів міста Севастополя. Потім вийшла директива начальника Морського генерального штабу № 1/13029 сс від 3.01. 1953 року. Відповідно до цих планів почалося будівництво цілої системи підземних сховищ у місті, одним із яких став Об'єкт С-2. Його будівництво почалося в 1953 році, а закінчилося — в 1957 -му. Проєкт бункеру був розроблений Севастопольським проєктним військовим інститутом «Военморпроект № 30». У процесі будівництва проєкт неодноразово переглядався. Спочатку, за планом архітектора А. С. Запорожця, бункер повинен був виконувати функцію транспортно-пішохідного переходу, а його внутрішнє оздоблення — відповідати московським станціям метро. Але розгорнута в процесі будівництва кампанія з боротьби з архітектурними надмірностями призвела до відмови від усіх прикрас, внаслідок чого об'єкт зберіг суто функцію захисної споруди. Входи і виходи в об'єкт були закриті і ретельно замасковані. Консервація об'єкту дозволяє оцінити його з точки зору інжинірингу захисних споруд початкового періоду холодної війни.
З поверхні до входу в об'єкт, розташований у товщі пагорбу, із двох боків ведуть потерни завдовжки 60 метрів. Вхід у саме бункер розташований на глибині 50 метрів від поверхні і являє собою подвійний шлюз, ізолюючий його від зовнішнього середовища декількома парами дверей. Таким чином, забезпечується шлюзування прибулих в укриття людей без порушення герметичності самого об'єкту в результаті вибуху. Сам об'єкт улаштований за принципом підводного човна, кожен із відсіків може бути в будь-який момент ізольований від інших. У бункері є два санпропускника, які будуть працювати, коли бункер виконає функцію притулку і почне функціонувати резервним центром управління міськими службами. У бункері збереглися всі основні функціональні відсіки об'єкту: шлюзові камери-тамбури, вентиляційні камери з фільтрами, санітарний вузол, вузол зв'язку, кабінети керівників міських служб, технічні вузли, а також дизель-генератор. У залах укритих збережена вся обстановка того часу — двоярусні нари на 12 осіб, із двома лавами для сидіння внизу на 10 осіб і двома полицями для лежання вгорі для 2 осіб. Бункер С-2 обладнано автономною системою водопроводу з артезіанською свердловиною, двома ємностями для води на 4 і 18 кубометрів, ємністю для технічної води на 300 кубометрів, каналізацією, системою електроосвітлення, засобами аварійного освітлення, радіочастотного і провідного телефонного зв'язку. Об'єкт С-2 по суті є автономним підземним містечком із мінімальними зв'язками із зовнішнім світом, із запасом палива для генератора і сухими пайками для харчування.
Із 2018 року Об'єкт С-2 функціонує як музей. У музеї розгорнуто кілька експозицій із проблем історії та боротьби з надзвичайними ситуаціями, цивільної оборони. Експозиція МНС Росії розповідає про історію створення цієї служби в Севастополі та основні напрямки її роботи сьогодні. Презентована виставка засобів індивідуального захисту органів дихання, розроблених для різних цілей у різні епохи; виставка знайдених у Севастополі і знешкоджених небезпечних об'єктів; виставка розсекречених матеріалів ЦРУ, які розкривають значення Севастополя на стратегічній мапі США в період холодної війни.
У музеї обладнані майданчики, на яких проводяться лекції, що стосуються різних аспектів цивільної оборони, холодної війни, використання зброї масового враження, а також проблем виживання людини в умовах жорстких просторових і ресурсних обмежень.
Відвідування об'єкту можливо лише у складі організованої групи в супроводі лектора-екскурсовода. Екскурсії проводяться щодня, починаючи з 11:00 (перша) до 18:00 (остання).
- У мирний час — музей. [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] Музей цивільної оборони [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] .
- Музей цивільної оборони. Підземний Севастополь — об'єкт С-2 [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.] .
- Tripadvisor.ru [Архівовано 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.]