Музей Тулуз-Лотрека
| Музей Тулуз-Лотрека | |
|---|---|
 | |
| 43°55′45″ пн. ш. 2°08′35″ сх. д. / 43.929166666667° пн. ш. 2.1430555555556° сх. д. | |
| Тип | художня галерея[1] |
| Назва на честь | Анрі Тулуз-Лотрек |
| Країна |  Франція |
| Розташування | Альбі, Франція |
| Адреса | 81003 Place Sainte-Cécile, 81000 Albi cedex |
| Засновано | 1922 |
| Оператор | Q125726234? |
| Відвідувачі | 160000 |
| Сайт | www.museetoulouselautrec.net |
  Музей Тулуз-Лотрека (Франція) | |
| Нагороди | |
 | |
 Музей Тулуз-Лотрека у Вікісховищі | |
Музе́й Тулу́з-Лотре́ка (фр. Musée Toulouse-Lautrec) — художньо-меморіальний музей у місті Альбі, присвячений життю й творчості художника-постімпресіоніста Анрі де Тулуз-Лотрека (1864—1901). Знаходиться в колишньому єпископському палаці Бербі, який розташований приблизно за 100 м на південь від Кафедрального собору Альбі. Музей відкритий в 1922 році[2], після того як в 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією та перейшов у власність міста[2][3].
Колекція музею нараховує понад 1000 робіт художника, серед яких картини, літографії, малюнки, ескізи, а також повне зібрання його знаменитих плакатів[4][5]. Щороку музей відвідує близько 160 000 тисяч осіб[2].
Кафедральний собор в Альбі був закладений у 1280 році[5], а його будівництво завершилось на початку XIV століття[5][6]. Собор одночасно був храмом і фортецею, поєднуючи в собі риси храмової і фортифікаційної архітектури.
До Кафедрального собору примикає єпископський палац Бербі, будівництво якого тривало з 1230 по 1306 роки[6]. Палац був споруджений із цегли і добре укріплений. Завдяки витонченим прибудовам, які були зроблені у XVII і XVIII століттях, палац не виглядає масивним. Усередині обох будівель збереглися залишки настінних розписів. 1905 року в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією і перейшов у власність міста[2]. Частину єпископського палацу було відведено під музей художника-постімпресіоніста уродженця Альбі Анрі де Тулуз-Лотрека (1864—1901)[2]. Музей було відкрито у 1922 році[2]. Після того, як матір Тулуз-Лотрека, графиня Адель де Тулуз-Лотрек, передала закладу понад 1000 картин, ескізів та літографій свого сина, музей являє собою найбільше зібрання робіт художника в усьому світі[2][5].
Картини художника добре продавалися за його життя, і це дозволило йому багато з них залишити у себе[5]. Після смерті Лотрека вони перейшли у спадок до графині Аделі де Тулуз-Лотрек і пізніше склали ядро музейної колекції. Вона також поповнилась, коли торговець картинами Моріс Жуаян, передав музею картини Лотрека, які зберігалися у нього. Його приклад наслідував і кузен Лотрека, Габріель Тап'є де Селейран. Ряд інших робіт Лотрека музей придав вже на аукціонах[5].
В результаті склалася повноцінна колекція, яка охоплює усі періоди творчості художника.
Сьогодні[коли?] в музеї зберігається понад 200 картин, близько 400 малюнків і більшість літографій (включаючи повне зібрання (31) його знаменитих плакатів)[5]. Крім того в музеї представлені книги, які ілюстрував художник, і його особисті речі[5].
Музейна колекція охоплює всі періоди творчості Тулуз-Лотрека[3]. У музеї представлені юнацькі роботи художника, виконані ним портрети членів сім'ї і представників театрального і художнього середовища Монмартра, всесвітньо відомі полотна, на яких зображено життя паризьких кабаре і борделів[3].
Окрім робіт самого Тулуз-Лотрека, в музеї представлені також і роботи інших художників[5]. Тут знаходяться роботи живописців XVII і XVIII століть, включаючи серію Жоржа де Латура (1593—1652). 11 його картин (усього їх в серії було 13) зображують Ісуса Христа й апостолів. Дві картини — оригінали, інші — копії, зроблені переважно у XVIII столітті[5].
Також у музеї представлені роботи сучасників художника, а саме П'єра Боннара, Рауля Дюфі, Анрі Матісса, Огюста Родена і Моріса Утрілло[5].
У 2001 році в музеї розпочата масштабна реконструкція, яку заплановано остаточно завершити до 2012 року[2]. Результатом реконструкції стане нова організація музейного простору[2]. Крім спадщини Тулуз-Лотрека, відвідувачам буде представлено недавно виявлену в одному із залів донжона Тур-Мань плиткову підлогу, яка датується XIII століттям[2][3].[оновити]
|
_Au_Salon_de_la_rue_des_Moulins_-_Henri_de_Toulouse-Lautrec_1894_MTL.inv180_(small).jpg)
|
_La_modiste,_Melle_Louise_Blouet_dite_d%27Enguin_1900_-_Toulouse-Lautrec,_MTL.212.jpg)
|
- «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)
- ↑ https://metropolismag.com/projects/refurbishing-palace-toulous-lautrec-museum-renovation-complete/
- ↑ а б в г д е ж и к л The history of the Museum Toulouse-Lautrec building. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (англ.)
- ↑ а б в г Музей Тулуз-Лотрека. Cult-turist.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (рос.)
- ↑ The richness of the collections. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 19 липня 2013. Процитовано 8 листопада 2011. (англ.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)
- ↑ а б The history of the Palais de la Berbie [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Musée Toulouse-Lautrec (англ.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Тулуз-Лотрека
- Офіційний сайт музею (фр.) (англ.) (ісп.)
