Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття
 | |
| 49°4′58.000000100795″ пн. ш. 24°42′28.000000100795″ сх. д. / 49.08278° пн. ш. 24.70778° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
|---|---|
| Розташування | Україна Івано-Франківська область, Галицький район, с. Крилос |
| Найближче місто | Галич |
| Площа | 4,5 га |
| Засновано | 1979 р. |
| Вебсторінка | davniyhalych.com.ua |
  Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (Івано-Франківська область) | |
 | |
 Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття у Вікісховищі | |
Музе́й етнографії НЗ «Дáвній Гáлич»— музей просто неба в селі Крилосі (Галицький район Івано-Франківська область). Входить до складу національного заповідника «Давній Галич». Музей знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кінця XVII — початку XX ст. Заснований у 1979 році.
Музей розташований на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад, при автошляху Н09.
Площа музею становить 4,5 га. На ній розмішені чотири «мікросела», які представляють етнографічні райони Прикарпаття: Покуття, Гуцульщину, Бойківщину та Опілля.
В експозиції музею є велика колекція посуду (тарілки, горнята, глечики, горшки), народних тканин, одягу, опільської вишивки (жіночі й чоловічі сорочки, обруси, простирадла, народний одяг).
На території музею планується будівництво водяного млина, гуцульської церкви, фулюшні, заїжджого двору, в'їзної вежі.
Покуття представлене олійнею та покутською хатою. Покутська хата (кінець XIX — початок XX ст.) перевезена до музею із села Торговиця Городенківського району. Олійня — типово господарська споруда, збудована наприкінці XIX століття і перевезена з села Олеші Тлумацького району.
Гуцульщина представлена двома ґраждами з села Устеріки Верховинського району (1889 рік) та гуцульською хатою.
Ґражда — типовий житлово-господарський комплекс місцевих гуцулів. Являє собою дерев'яний архітектурний ансамбль, що складається з житлового будинку і двору, обнесеного високою стіною з великими воротами. Виконуючи функції житла, ґражди слугували місцевим мешканцям як своєрідні фортеці, де можна було сховатися від дикого звіря, непрошених гостей і навіть від сходу снігової лавини.
Гуцульська хата 40-х років XX століття перенесена до музею із селища Ворохти Надвірнянського району.
Бойківська курна хата (1787 р.) перенесена до музею із села Поляниці Долинського району. Це трикамерна курна хата — помешкання священика. Разом із житловим приміщенням у хаті була церковна школа і майстерня. В майстерні виставлені куделі, прялки. Бойківщину представляють також ще одна менша хата і будівля стодоли.
Опілля представлене хатою і дерев'яною церквою із ґанком.
Житло ополян у XVII–XIX ст. складалося з сіней, житлової кімнати і комори. Опільська хата збудована в середині XIX століття і перевезена з села Вікторів Галицького району.
Дерев'яна церква початку XX століття з села Поплавники Галицького району — найцікавіший експонат скансену.
-
Опільська хата -
Інтер'єр житлової кімнати
- Дмитро Каднічанський. Скансени України. // Краєзнавство. Географія. Туризм № 16 (645), квітень 2010
- Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Національного заповідника «Давній Галич»
- Крилос: музей архітектури і побуту Прикарпаття [Архівовано 19 жовтня 2011 у Wayback Machine.] // Україна Інкогніта