Перейти до вмісту

Музей окупації Латвії

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Музей окупації Латвії
латис. Latvijas Okupācijas muzejs
56°56′49″ пн. ш. 24°06′24″ сх. д. / 56.946944444444° пн. ш. 24.106527777778° сх. д. / 56.946944444444; 24.106527777778
Типісторичний[1]
Країна Латвія[2]
Розташуванняплоща Латиських стрільцівd
Адресапл. Стрільців, 1
Засновано1993[3]
Фонд64 487[3]
Відвідувачіпонад 100 тисяч осіб (щороку)
ДиректорГундега Міцхела
Сайтoccupationmuseum.lv
Музей окупації Латвії. Карта розташування: Латвія
Музей окупації Латвії
Музей окупації Латвії (Латвія)
Мапа
CMNS: Музей окупації Латвії у Вікісховищі

Музе́й окупа́ції Ла́твії (латис. Latvijas Okupācijas muzejs) — музей у столиці Латвії місті Рига, присвячений висвітленню становища Латвії під час окупації 1940—91 років.

Загальні дані

[ред. | ред. код]

Музейний заклад міститься в модерній будівлі в середмісті й розташований за адресою пл. Стрільців, 1, Рига LV-1050, Латвія. Раніше в будівлі, спеціально зведеній у 1971 році, містився Меморіальний музей Червоних латиських стрільців, що був філією Латвійського Музею революції, але з виходом Латвії зі складу Радянського Союзу на початку 1990-х ці музейні заклади припинили своє існування з об'єктивних причин.

Режим роботи музею:

  • від 1 травня до 30 жовтня — щодня від 11.00 до 18.00;
  • від 1 жовтня до 30 квітня — щодня від 11.00 до 17.00;
  • вихідний день — щопонеділка.

Вхід до музею є безкоштовним.

Директором музейного закладу є Гундега Міцхела.

З історії та діяльності музею

[ред. | ред. код]

Музей окупації Латвії був заснований у 1993 році Фондом (від 2006-го — Асоціацією) Музею окупації. Музей був створений для того, щоб зрозуміти «складну історію Латвії XX сторіччя» та познайомити з «п'ятдесятирічною історією панування тоталітарних режимів у Латвії».

У дослідницькій роботі музею беруть участь вчені, як із самої Латвії, так і зі Швеції, Великої Британії, США, Росії. У рамках діяльності закладу реалізується низка дослідницьких проектів. Так, проект «Збір відеосвідчень осіб, які пережили депортацію» проводиться під егідою Єврокомісії в межах спецпрограми «Культура-2000».

Музеєм також створені пересувні виставки (декількома мовами):

  • «Латвія у 1939–1991 рр.: від окупації до свободи» — експонується у школах та музеях Латвії;
  • «Латвія повертається в Європу» — демонструвалася в Європі (у тому числі в будівлі Європарламенту[4]), Австралії, Канаді;
  • «Латвія повертається у вільний світ» — експонувалася в США[5].

У музейному закладі проводяться тематичні зустрічі, вечори, інші заходи. Музей видає періодичне видання — «Щорічник Музею окупації Латвії».

Музей окупації Латвії включений до Державного дипломатичного протоколу Латвії — відтак його відвідання є обов'язковим для іноземних державних діячів, дипломатів та членів міжнародних організацій.

Щороку музей відвідують понад 100 тисяч осіб, більшість з яких є іноземцями.

Фонди та експозиція

[ред. | ред. код]
Фрагмент музейної експозиції

Фонди Музею окупації Латвії налічують близько 30 тисяч документів, світлин, письмових, усних і матеріальних свідчень, що відображають історію країни від 1940 до 1991 року, а також пам'ятні речі з місць ув'язнення і так званих спецпоселень.

Музейна експозиція поділена її творцями на 3 етапи:

  1. «перший рік радянської окупації (1940-41)»;
  2. «окупація нацистською Німеччиною (1941-44)» — тут спеціальний відділ присвячений Голокосту на території Латвії;
  3. «повоєнна радянська окупація (1944-91)».

Скандали з відвідуванням

[ред. | ред. код]

Музей окупації Латвії декілька разів потрапляв у повідомленні ЗМІ як причина скандальних чи неоднозначних ситуацій.

Так, у 2005 році Музей окупації Латвії відвідав посол Росії в цій країні Віктор Калюжний (Виктор Калюжный[ru]) і назвав експозицію «однобічною»[6]. Навіть сам факт відвідання закладу російським послом викликав обурення у низки політсил сучасної Росії[7].

А в середині грудня 2010 року у скандал з музеєм виявилась втягнутою висока українська офіційна делегація на чолі з Президентом України Віктором Януковичем. На 15-е і 16-е грудня був запланований дводенний державний візит українського президента до Риги, але фактично в його ході статус заходу змінили на «офіційний», а сам пан Янукович повернувся до України у ніч проти 16 грудня. «Урізаною», таким чином, виявилася 2-га частина візиту — його 2-й день, у який передбачалось відвідання Музею окупації Латвії, що передбачене диппротоколом, проте, як повідомляє «Інтерфакс», посилаючись на своє джерело, українська делегація пропозицію відвідати музей відхилила (до того ж таки міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, за інформацією ЗМІ, заклад відвідав)[8].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://en.wikipedia.org/wiki/Museum_of_the_Occupation_of_Latvia
  2. ↑ GeoNames — 2005.
  3. ↑ а б Muzeju statistika 2018 // Latvijas Atvērto datu portāls — Latvijas Republikas Kultūras ministrija.
  4. ↑ Вероніка Федоренко Окупація на експорт [Архівовано 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] «Бизнес & Балтия» № 191 (1069) від 2 жовтня 1998 року
  5. ↑ Музей окупації Латвії. Архів оригіналу за 5 грудня 2007. Процитовано 16 грудня 2010.
  6. ↑ Даниил Смирнов Калюжный посетил Музей оккупации. Но остался при своем мнении. [Архівовано 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] «Час. Ежедневная газета Латвии.» 29.01.2005
  7. ↑ Полемика и дискуссии: № 5268: МИД РФ должен срочно дезавуировать посещение российским послом 'Музея оккупации Латвии". Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 16 грудня 2010.
  8. ↑ Візит президента України до Латвії скоротили. інф. Кореспондент.net (в рамках офіційної партнерської угоди з Українською службою Бі-Бі-Сі) за 16 грудня 2010 року. Архів оригіналу за 21 січня 2011.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей окупації Латвії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_окупації_Латвії&oldid=41893587