Музей румунського селянина

Музей румунського селянина
Музей румунського селянина
рум. Muzeul Național al Ţăranului Român
	44°27′16″ пн. ш. 26°05′01″ сх. д. / 44.454383333333° пн. ш. 26.083677777778° сх. д.
Тип	історико-етнографічний музей
Статус спадщини	культурна пам'ятка Румунії державного рівняd
Країна	Румунія
Розташування	Бухарест
Адреса	Șoseaua Kiseleff nr. 3
Засновано	1930-ті
Відкрито	1990
Сайт	muzeultaranuluiroman.ro
	Музей румунського селянина (Румунія)
	Музей румунського селянина у Вікісховищі

Музей румунського селянина (рум. Muzeul Național al Ţăranului Român) — музей в Бухаресті, Румунія. Один з провідних музеїв народного мистецтва та традицій в Європі, 1996-го року був обраний «Європейським музеєм року»^[3]

Опис

Розташований на шосе Киселева біля площі Перемоги, музей перебуває під покровительством Міністерства культури Румунії. Його колекція включає більше 100 000 об'єктів та складається з текстилів (особливо костюмів), ікон, кераміки та інших артефактів життя румунського селянина.

Заснований у 1930-ті Александром Чігара-Самуркашем (рум. Alexandru Tzigara-Samurcaş), який ним і керував, музей був вдруге відкритий 5 лютого 1990 року, всього через шість тижнів після падіння та страти Ніколае Чаушеску. В часи епохи комунізму в будівлі музею розташовувався музей історії комуністичної партії Румунії; у підвалі музею досі існує кімната, присвячена іронічному зображенню деяких артефактів з того музею.

Будівля, яка використовує традиційні елементи румунської архітектури, була збудована на місці колишнього державного монетного двору (Monetăria Statului).

Музей був розтрощений під час т. зв. Мінеріади (заворушень шахтарів) в червні 1990 року, оскільки шахтарі його переплутали зі штабом Національної селянської партії.

У 2002 році виставковий простір музею був значно розширений після того, як офісні приміщення та магазин музею переїхали у нову будівлю позаду старої, вивільнивши місце для власне колекції.

«Будинок у будинку»

Одним з найбільш відомих експонатів музею є (оригінально створений Чігара-Самуркашем) «будинок у будинку». Будинок колись належав селянину Антонію Могосу з села Чауру в повіті Горж. Спочатку, будинок був показаний не натуралістично — об'єкти, які мали бути б всередині, показували зовні; зовнішній периметр був видимий як фрагменти. Комуністичний режим демонстрував будинок більш звичайним стилем — він розміщувався просто неба в Національному музеї села ім. Дімітріе Густі; будинок повернувся до Музею селянина 2002 року. Його поточна експозиція в музеї відтворює оригінальний не-натуралістичний підхід. Наприклад, зі спеціальної платформи відвідувачі музею можуть зазирнути на горище, частина стіни якого була демонтована, та роздивитись там предмети.^[4]