Мунія гострохвоста
Мунія гострохвоста | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Гострохвоста мунія (Сіккім, Індія)
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Lonchura striata (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Loxia striata Linnaeus, 1766 Uroloncha striata (Linnaeus, 1766) Munia striata (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія гострохвоста[2] (Lonchura striata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії[3]. Часто утримуються в неволі.
Довжина птаха становить 10-12 см, вага 9,5-13 г. Верхня частина тіла коричнева, крила і хвіст чорнувато-коричневі. Пера на спині мають помітні світлі стрижні. Обличчя, горло і верхня частина грудей чорнуваті, живіт білувато-кремовий, у деяких підвидів поцяткований темним лускоподібним візерунком. На надхвісті білувато-кремова пляма. Очі темно-карі, лапи сірувато-тілесного кольору, дзьоб сизий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвлення.
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис гострохвостої мунії до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з острова Реюньйон, як він помилково вважав (наразі вважається, що зразок прибув зі Шрі-Ланки)[4]. Він використав французьку назву Le gros-bec de l'Isle de Bourbon та латинську назву Coccothraustes Borbonica[5]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[6]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була гострохвоста мунія, для якої Лінней придумав біномінальну назву Loxia striata[7]. Згодом вид був переведений до роду Мунія (Lonchura).
Виділяють шість підвидів:[8]
- L. s. acuticauda (Hodgson, 1836) — Гімалаї (Непал, Сіккім, Бутан, Північно-Східна Індія), Бангладеш, М'янма, північно-західний Таїланд, північний Індокитай;
- L. s. striata (Linnaeus, 1766) — Центральна і Південна Індія, Шрі-Ланка;
- L. s. fumigata (Walden, 1873) — Андаманські острови;
- L. s. semistriata (Hume, 1874) — Нікобарські острови;
- L. s. subsquamicollis (Baker, ECS, 1925) — південь М'янми, Таїланд, південний Індокитай, Малайський півострів, Суматра і сусідні острови;
- L. s. swinhoei (Cabanis, 1882) — Південний і Південно-Східний Китай, Тайвань, Хайнань.
Гострохвості мунії мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, на Шрі-Ланці і Тайвані[9][10][11]. Вони живуть на відкритих місцевостях, зокрема на сухих луках, місцями порослих чагарниками і деревами, на узліссях та лісових галявинах, в чагарникових заростях. Зустрічаються парами, під час негніздового періоду зграйками до 30 птахів, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, зокрема гусятника і бамбука, вважаються шкідниками рисових посівів[12][13][14]. Розмножуються протягом всього року, в Індії і Таїланді переважно з лютого по вересень, на Малайському півострові переважно з червня по серпень. Гніздо велике, кулеподібне, робиться з трави, гілочок та іншого рослинного матеріалу. В кладці від 3 до 8 білих яєць. Інкубаційний період триває 20 днів. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще через деякий час.
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura striata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Grimmett, Richard; Inskipp, Carol, Inskipp, Tim & Byers, Clive (1999): Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton University Press, Princeton, N.J., ISBN 0-691-04910-6
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-list of birds of the world. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 373.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 243—244, Plate 13 fig 4.
- ↑ Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Процитовано 02 липня 2022.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 306.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 вересня 2022.
- ↑ Bangs, Outram (1932). Birds of western China obtained by the Kelley-Roosevelts expedition. Field Mus. Nat. Hist. Zool. Ser. 18 (11): 343—379. doi:10.5962/bhl.title.3192.
- ↑ Sankaran, R. (1991). An annotated list of the endemic avifauna of the Nicobar islands (PDF). Forktail. 13: 17—22. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2008. Процитовано 23 травня 2009.
- ↑ Singh, A.P. (2002). New and significant records from Dehra Dun valley, lower Garhwal Himalayas, India (PDF). Forktail. 18: 151—153. Архів оригіналу (PDF) за 25 липня 2008. Процитовано 14 червня 2009.
- ↑ Pillai, NG. On the food of the Whitebacked Munia Lonchura striata. Newsletter for Birdwatchers. 7 (12): 6—7.
- ↑ Pillai, N. G. (1968). The greenalgae, Spirogyra sp., in the diet of the White-backedMunia, Lonchura striata (Linn.). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 65: 490—491.
- ↑ Avery, ML. Diet and breeding seasonality of sharp-tailed munias, Lonchura striata, in Malaysia (PDF). Auk. 97 (1): 160—166. doi:10.1093/auk/97.1.160.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Астрильдові
- Птахи, описані 1766
- Птахи Пакистану
- Птахи Індії
- Фауна Андаманських і Нікобарських островів
- Птахи Шрі-Ланки
- Птахи Непалу
- Птахи Бутану
- Птахи Бангладеш
- Птахи М'янми
- Птахи Таїланду
- Птахи Китаю
- Птахи Хайнаню
- Птахи Тайваню
- Птахи Лаосу
- Птахи В'єтнаму
- Птахи Камбоджі
- Птахи Малайзії
- Птахи Індонезії
- Таксони, описані Карлом Ліннеєм