Мунія гострохвоста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мунія гострохвоста
Гострохвоста мунія (Сіккім, Індія)
Гострохвоста мунія (Сіккім, Індія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Мунія (Lonchura)
Вид: Мунія гострохвоста
Lonchura striata
(Linnaeus, 1766)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Loxia striata Linnaeus, 1766
Uroloncha striata (Linnaeus, 1766)
Munia striata (Linnaeus, 1766)
Посилання
Вікісховище: Lonchura striata
Віківиди: Lonchura striata
EOL: 1050425
ITIS: 560868
МСОП: 22719806
NCBI: 40157

Му́нія гострохвоста[2] (Lonchura striata) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії[3]. Часто утримуються в неволі.

Гострохвоста мунія
Гострохвоста мунія
Гострохвості мунії (Шрі-Ланка)

Довжина птаха становить 10-12 см, вага 9,5-13 г. Верхня частина тіла коричнева, крила і хвіст чорнувато-коричневі. Пера на спині мають помітні світлі стрижні. Обличчя, горло і верхня частина грудей чорнуваті, живіт білувато-кремовий, у деяких підвидів поцяткований темним лускоподібним візерунком. На надхвісті білувато-кремова пляма. Очі темно-карі, лапи сірувато-тілесного кольору, дзьоб сизий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвлення.

Таксономія

[ред. | ред. код]

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис гострохвостої мунії до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з острова Реюньйон, як він помилково вважав (наразі вважається, що зразок прибув зі Шрі-Ланки)[4]. Він використав французьку назву Le gros-bec de l'Isle de Bourbon та латинську назву Coccothraustes Borbonica[5]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[6]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів була гострохвоста мунія, для якої Лінней придумав біномінальну назву Loxia striata[7]. Згодом вид був переведений до роду Мунія (Lonchura).

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють шість підвидів:[8]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Гострохвості мунії мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, на Шрі-Ланці і Тайвані[9][10][11]. Вони живуть на відкритих місцевостях, зокрема на сухих луках, місцями порослих чагарниками і деревами, на узліссях та лісових галявинах, в чагарникових заростях. Зустрічаються парами, під час негніздового періоду зграйками до 30 птахів, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, зокрема гусятника і бамбука, вважаються шкідниками рисових посівів[12][13][14]. Розмножуються протягом всього року, в Індії і Таїланді переважно з лютого по вересень, на Малайському півострові переважно з червня по серпень. Гніздо велике, кулеподібне, робиться з трави, гілочок та іншого рослинного матеріалу. В кладці від 3 до 8 білих яєць. Інкубаційний період триває 20 днів. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще через деякий час.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Lonchura striata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 вересня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Grimmett, Richard; Inskipp, Carol, Inskipp, Tim & Byers, Clive (1999): Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton University Press, Princeton, N.J., ISBN 0-691-04910-6
  4. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1968). Check-list of birds of the world. Т. 14. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 373.
  5. Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 3. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 243—244, Plate 13 fig 4.
  6. Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Процитовано 02 липня 2022.
  7. Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 306.
  8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 вересня 2022.
  9. Bangs, Outram (1932). Birds of western China obtained by the Kelley-Roosevelts expedition. Field Mus. Nat. Hist. Zool. Ser. 18 (11): 343—379. doi:10.5962/bhl.title.3192.
  10. Sankaran, R. (1991). An annotated list of the endemic avifauna of the Nicobar islands (PDF). Forktail. 13: 17—22. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2008. Процитовано 23 травня 2009.
  11. Singh, A.P. (2002). New and significant records from Dehra Dun valley, lower Garhwal Himalayas, India (PDF). Forktail. 18: 151—153. Архів оригіналу (PDF) за 25 липня 2008. Процитовано 14 червня 2009.
  12. Pillai, NG. On the food of the Whitebacked Munia Lonchura striata. Newsletter for Birdwatchers. 7 (12): 6—7.
  13. Pillai, N. G. (1968). The greenalgae, Spirogyra sp., in the diet of the White-backedMunia, Lonchura striata (Linn.). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 65: 490—491.
  14. Avery, ML. Diet and breeding seasonality of sharp-tailed munias, Lonchura striata, in Malaysia (PDF). Auk. 97 (1): 160—166. doi:10.1093/auk/97.1.160.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.