Муха морквяна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Муха морквяна
Імаго мухи морквяної
Імаго мухи морквяної
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Двокрилі (Diptera)
Родина: Psilidae
Рід: Psila
Вид: Муха морквяна
Psila rosae
Johann Wilhelm Meigen, 1830
Посилання
Вікісховище: Chamaepsila rosae
NCBI: 666059

Му́ха морквя́на (Psila rosae) — муха родини Psilidae, ряду двокрилих. Шкідники окружкових овочевих культур. В Україні трапляється повсюдно, однак більш численна і шкодочинна в районах з підвищеною зволоженістю та на заході Лісостепу, Поліссі, передгір'ї Карпат.

Імаго розміром 4—5 мм, блискучочорна із зеленуватим полиском; голова округла, жовто-коричнева з чорною трикутною плямою на тім'ї; вусики й ноги жовті; крила широкі, прозорі, з зеленуватим відтінком. Яйце розміром 0,6 мм, молочнобіле, овальне, з довгастими реберцями, звужене на задньому кінці у вигляді стебельця. Личинка 6—7 мм завдовжки, блідожовта, блискуча, із загостреним переднім кінцем і округленим заднім. Несправжній кокон розміром до 5 мм, видовженоовальний, бурий.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Зимують лялечки в колисочках у поверхневому шарі ґрунту, а також в овочесховищах. Виліт мух відбувається у травні при прогріванні ґрунту до 15—17 °С, що збігається з цвітінням яблуні та горобини. Мухи тримаються у затінених вологих місцях. Додатково живляться нектаром квіток зонтичних рослин. Яйця самки відкладають увечері групами на ґрунт поблизу кормових рослин. Плодючість — 100–120 яєць. Відкладання яєць триває 20—25 діб. Через 5—10 діб відроджені личинки вбуравлюються в коренеплід і проточують у ньому звивисті ходи. Живлення триває 20—25 діб, після чого личинки залишають коренеплід і заляльковуються в ґрунті у несправжньому коконі на глибині 4—10 см. Через 12—15 діб вилітають мухи другої генерації. Розвиток личинок другого покоління розтягується до 40—50 діб. Личинки, що завершили живлення, заляльковуються в колисочках у поверхневому шарі ґрунту, де й залишаються до весни. За рік розвивається дві генерації, на півночі ареалу, зокрема в Українському Поліссі, лише 1 покоління.[1] Розвиток личинок залежить від температури. В лабораторних умовах личинки розвивалися від 60 діб при 20°C до 80 діб при 15°C, а при температурі менше 12,5°C впадали в діапаузу.[2]

Природні вороги

[ред. | ред. код]

Відкладені яйця, личинок і лялечок шкідника знищують жуки стафіліни, туруни, хижі трипси тощо. Серед турунів ворогами є види родів Bembidion[en] (зокрема в Україні Bembidion lampros[en], Bembidion quadrimaculatum[en]), птеростих тощо.[1] Личинок заражають їздці браконіди — Opius rufipes Wesm., O. earbonarius Nees., Alysia manducator Pz., A. truncator Nees., Dapsilarthra apii Curt., іхневмоніди — Perilissus lutescens Holmgr., Tersilochus melanogaster Thoms.

Ареал

[ред. | ред. код]

Вид поширений у Європі. У 1885 році випадково завезений до США, звідки поширився по помірній зоні Північної Америки на північ від 40° північної широти. Також випадково завезений до Нової Зеландії

Значення для людини

[ред. | ред. код]

Морквяна муха є важливим сільськогосподарським шкідником, що атакує моркву. Вид зареєстрований як шкідник у Великій Британії, Ірландії, Франції, Швеції, Швейцарії, Німеччині, Австрії, Росії, Україні.[3] В Україні на експериментальних посівах цей вид був найбільш економічно важливим пошкоджуючим фактором для коренеплодів моркви у 2006 і 2008 роках[4]. Листя пошкоджених рослин набуває фіолетово-червоного відтінку і в міру загнивання коренеплоду жовтіє і засихає. Поточені личинками другого покоління коренеплоди моркви втрачають смакові якості й стають непридатними для вживання. Частина шкідника з урожаєм моркви потрапляє в овочесховища.

Заходи захисту

[ред. | ред. код]

Віддалення нових посівів моркви від торішніх на 500—1000 метрів, що знижує можливість їх заселення морквяною мухою, яка слабко літає. Своєчасні проривання й прополювання моркви роблять їх менш привабливими для шкідника. Зяблева оранка поля після збирання врожаю. При чисельності, що перевищує одне яйце мухи на 20 рослин, — застосування інсектицидів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Я. О. Лікар. Морквяна муха в посівах селерових культур в Лісостепу України// Карантин і захист рослин. - 2011. - № 12. - С. 15-17
  2. Stevenson, A. B. (2012). DEVELOPMENT OF THE CARROT RUST FLY, PSILA ROSAE (DIPTERA: PSILIDAE), RELATIVE TO TEMPERATURE IN THE LABORATORY. The Canadian Entomologist. 113 (07): 569—574. doi:10.4039/Ent113569-7. ISSN 0008-347X.(англ.)
  3. Tanner, 1951
  4. М. Б. Рубан, І. М. Бобось. Стійкість сортів моркви проти хвороб і шкідників // Карантин і захист рослин. - 2011. - № 12. - С. 13-15