Мухомор щетинистий

Мухомор щетинистий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Гриби (Fungi)
Відділ:	Базидіомікотові (Basidiomycota)
Клас:	Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Ряд:	Агарикальні (Agaricales)
Родина:	Мухоморові (Amanitaceae)
Рід:	Мухомор (Amanita)
Вид:	Мухомор щетинистий

Біноміальна назва

Amanita solitaria
(Bulliard) Mérat, 1872

Синоніми

Agaricus solitarius Bull., ^[1]

Amanita procera Pers., ^[2]
Venenarius solitarius (Bull.) Murrill, ^[3]
Aspidella solitaria (Bull.) E.-J. Gilbert, ^[4]

Посилання

Вікісховище:	Amanita echinocephala
EOL:	162787
MB:	211344
IF:	211344

Мухомор щетинистий (Amanita solitaria) — вид грибів роду мухомор (Amanita). Сучасну біномінальну назву надано у 1836 році^[5].

Будова

Білувата блискуча шапинка напівкуляста 15–16 см в діаметрі, в центрі світловохриста, густо вкрита залишками покривала, що схожі на щетинисті лусочкоподібні бруднобілі бородавки. З віком стає опуклорозпростерта з гладким пластівчастим краєм. Густі білуваті пластинки вільні. Згодом вони набувають зеленкуватожовтого відтінку. Спори безбарвні. Циліндрична ніжка 6–14×1,0–3 см донизу потовщена, вкрита концентричними рядами білуватих пластівців. Має прирослу до ніжки біля основи сірувату, трухляву вольву. На верхівці має біле тонке трохи смугасте кільце. М'якуш білий, на зламі кремовий, з неприємним запахом, без особливого смаку.

Життєвий цикл

Плодові тіла з'являються у липні–жовтні.

Поширення та середовище існування

Росте у широколистяних (дуб, клен) та мішаних (береза, сосна) лісах. Поширений у Євразії. В Україні зустрічається на Правобережному Поліссі (Пуща-Водиця), у Правобережному Лісостепу (Київ, Голосіїв, Конча-Заспа, заказник «Лісники», Канівські дислокації в Черкаській області, заказник загальнодержавного значення «Савранський ліс» в Одеській області), у Лівобережному Лісостепу (біля с. Капустинці Сумської області та Михайлівки Полтавської області), у Правобережному злаково-лучному Степу (Вознесенське лісництво у Вознесенському районі Миколаївської області) та на Південному березі Криму (біля Ялти, поблизу «Галявини казок»).

Практичне використання

Є повідомлення, що гриб їстівний, однак його радять уникати через схожість з іншими отруйними видами мухоморів. Здатний накопичувати у собі метали.^[6]

Природоохоронний статус

Включений до третього видання Червоної книги України (2009 р.). Охороняється у Канівському природному заповіднику та заказниках загальнодержавного значення «Лісники» й «Савранський ліс».

На марках

Зображений на марці Молдови 2007 р.

Див. також

Гриби Червоної книги України

Примітки

↑ Herbier de la France 1: t. 48 (1781)
↑ Traité sur les Champignons Comestibles: 186 (1818)
↑ Mycologia 4 (5): 240 (1912)
↑ Iconographia Mycologica 27: 79 (1940)
↑ Amanita solitaria. www.mycobank.org. Процитовано 2017-01-07T08:54:12+00:00.
↑ Borovicka, J; Randa, Z; Jelínek, E; Kotrba, P; Dunn, CE та ін. (2007). Hyperaccumulation of silver by Amanita strobiliformis and related species of the section Lepidella. Myc. Res. 111 (11): 1339—1344. doi:10.1016/j.mycres.2007.08.015. PMID 18023163.

Джерела

Amanita solitaria // Mycobank.org, — CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — URL
Mérat, F.V. 1836. Nouvelle flore des environs de Paris. 1:1-489
Amanita solitaria // Червона книга України, 2016. — URL [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Herbier de la France 1: t. 48 (1781)

[2] Traité sur les Champignons Comestibles: 186 (1818)

[3] Mycologia 4 (5): 240 (1912)

[4] Iconographia Mycologica 27: 79 (1940)

[5] Amanita solitaria. www.mycobank.org. Процитовано 2017-01-07T08:54:12+00:00.

[6] Borovicka, J; Randa, Z; Jelínek, E; Kotrba, P; Dunn, CE та ін. (2007). Hyperaccumulation of silver by Amanita strobiliformis and related species of the section Lepidella. Myc. Res. 111 (11): 1339—1344. doi:10.1016/j.mycres.2007.08.015. PMID 18023163.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]