Мущинський Петро Дмитрович
| Мущинський Петро Дмитрович | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мущинський Петро Дмитрович | |||||||||||||||||||
| Народився | 25 серпня 1913 Перчунове, Любомирська волость, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | ||||||||||||||||||
| Помер | 1990 Миколаїв, Миколаївська область, УРСР, СРСР | ||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР | ||||||||||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||||||||||
| Військове звання |  Підполковник | ||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||
| Звання |
| ||||||||||||||||||
Петро́ Дми́трович Мущи́нський (25 серпня 1913, Перчунове, Любомирська волость, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія–1990, Миколаїв, Миколаївська область) — український радянський краєзнавець, дослідник історії Другої світової війни, член Спілки журналістів СРСР (з 1979), заслужений працівник культури України (1975).
Народився в селі Перчунове, нині Піщанобрідської сільської громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, в селянській родині. Після закінчення школи працював у сільському господарстві, у 1931 році виїхав на Донбас, де працював шахтарем.
До лав РСЧА призваний 4 травня 1935 року Сталінським ОВК. Член ВКП(б) з 1940 року. Учасник Другої світової війни з липня 1941 року. Протягом 1942—1943 років за скороченою програмою навчання закінчив Військово-політичну академію імені В. І. Леніна, повернувся у діючу армію. Обіймав посаду агітатора політвідділу 9-го танкового корпусу. Після закінчення війни до 21 листопада 1960 року продовжував війському службу в ЗС СРСР, підполковник. У 1954 році закінчив військово-історичний факультет Військової академії імені М. В. Фрунзе.
Після виходу у запас зайнявся журналістською і краєзнавчою діяльністю. Був членом правління Миколаївського товариства охорони пам'ятників, головою Військово-історичного товариства, членом редакційної колегії і одним з авторів тому «Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область». Автор краєзнавчих книг «В честь подвига на Ингуле» (1977), «Непокоренный Буг» (1980), «Они сражались на Николаевщине» (1995) та інших.
Нагороджений двома орденами Червоного Прапора (18.02.1945, 30.12.1956), орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (09.06.1945) ступенів, двома орденами Червоної Зірки (18.08.1944, 17.05.1951) і медалями.
- Николаевцы. 1789—1999. Энциклопедический словарь. — Миколаїв: Возможности Киммерии, 1999.
- Газета «Южная правда»: Военная правда Петра Мущинского [Архівовано 3 серпня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Газета «Южная правда»: Рейды памяти военного историка Мущинского [Архівовано 3 серпня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)
- Народились 25 серпня
- Народились 1913
- Померли 1990
- Підполковники (СРСР)
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Нагороджені медаллю «За визволення Варшави»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Заслужені працівники культури України
- Уродженці Новоукраїнського району
- Члени КПРС
- Радянські офіцери Другої світової війни
- Радянські краєзнавці
- Краєзнавці Миколаєва
- Краєзнавці XX століття
- Померли в Миколаєві
- Поховані в Миколаєві
- Випускники Військово-політичної академії імені В. І. Леніна
- Випускники Військової академії імені Фрунзе