Мідзогуті Кендзі
| Кендзі Мідзогуті | |
|---|---|
| 溝口 健二 | |
 | |
| Дата народження | 16 травня 1898[1][2][…] |
| Місце народження | Токіо, Японія[4] |
| Дата смерті | 24 серпня 1956[4][1][…] (58 років) |
| Місце смерті | Кіото, Японія[4] |
| Поховання | Honmon-ji Temple Cemeteryd[5] |
| Громадянство |  Японія |
| Професія | кінорежисер |
| Роки активності | 1923—1956 |
| IMDb | ID 0003226 |
| Нагороди та премії | |
| «Блакитна стрічка» за найкращу режисерську роботу | |
 Кендзі Мідзогуті у Вікісховищі | |
Ке́ндзі Мідзогу́ті (яп. 溝口 健二, Mizoguchi Kenji); 16 травня 1898, Токіо, Японія — 24 серпня 1954, Кіото, Японія) — японський кінорежисер, який нарівні з Ясудзіро Одзу і Акірою Куросавою визнаний видатним майстром японського кінематографа. Для його режисерської манери характерна техніка «плану-епізоду» («одна сцена — один план»), яка має на увазі відмову від монтажу на користь складних пересувань камери всередині кадру (план «емакімоно» за назвою довгого мальовничого сувою, розгорнутого по горизонталі)[6].
Кендзі Мідзогуті народився в токійському районі Хонго в сім'ї покрівельника[7]. Сім'я мала середній достаток, поки батько не спробував зайнятися продажем плащів для солдатів під час Російсько-японської війни. Війна закінчилася занадто швидко, щоб інвестиції окупилися; родина опинилася в гнітючому становищі та переселилася в Асакусу, недалеко від театру й району борделів[7]. Старшу сестру Сусомо (Судзу) довелося віддати в чужу сім'ю; через деякий час названі батьки продали її в гейші. Ця подія глибоко вплинула на світогляд Мідзогуті, зумовивши головну тему його творчості — «нещастя жінок у світі чоловіків»[8], у тому числі їхнє животіння в будинках розпусти. Він усе життя різко протистояв батькові, який жорстоко поводився з матір'ю і сестрою.
Мідзогуті залишив школу в 13 років, щоб працювати й вивчати графіку в інституті Аохасі. Першою його роботою був дизайн реклами в Кобе. У 1915 році померла його мати, і старша сестра, залишивши батьківський дім, відвезла двох молодших братів до Токіо. У 1920 році Мідзогуті увійшов до світу кіноіндустрії як актор. Через три роки він став повноправним режисером на студії «Nikkatsu», поставивши свій перший фільм «Воскресіння кохання» під час страйку робітників.
Ранні роботи Кендзі Мідзогуті створені під сильним впливом німецького експресіонізму, середи них екранізації творів Юджина О'Нілла і Льва Толстого. Мідзогуті працював швидко, іноді знімаючи фільм за декілька тижнів. У 1920-1930-х роках він зняв більше за півсотню фільмів, більшість з яких нині вважаються втраченими.
Після Великого кантоського землетрусу Кендзі Мідзогуті переїхав у Кіото, де була розташована студія «Nikkatsu», і працював там, поки скандал не змусив його тимчасово відійти від справ: Юріко Ітідзе, жінка за викликом, з якою у нього були стосунки, напала на нього й порізала бритвою спину.
На фільмах першої половини 1930-х років позначилася схильність Мідзогуті до соціалізму. Сам режисер в останні роки життя говорив, що по-справжньому його кар'єра почалася фільмами «Осакська елегія» і «Гіонські сестри», обидва 1936 року. Поступово Мідзогуті завойовує репутацію режисера «нового реалізму». Однією з основних тем його фільмів стає безправна роль жінки в японському суспільстві.
Кендзі Мідзогуті, під враженням від долі сестри, зняв декілька фільмів про світ гейш і повій: «Гейша», «Район червоних ліхтарів» та ін.; героїні його фільмів беззахисні перед жорстокістю меркантильного світу.
В роки Другої світової війни Мідзогуті був вимушений іти на поступки військовому уряду. Найвідоміша стрічка цього періоду — епічний твір «Відданість в епоху Генроку» (1941), в основу якого лягла знаменита легенда про 47 ронінів.
На початку 1950-х Кендзі Мідзогуті спільно зі своїм постійним сценаристом Йосіката Єдою цілком перемикнувся на дзідайґекі, запозичуючи сюжети з історії та фольклору. У цей період з'явилися його найвідоміші роботи: «Життя Охару, куртизанки» (1952), фільм, який сам режисер вважав найкращою своєю роботою; «Казки туманного місяця після дощу» (1953), відзначені «Срібним левом» на Венеційському кінофестивалі та «Управитель Сансьо» (1954), один з улюблених фільмів критиків французької нової хвилі.
Ці роботи принесли режисерові, який у себе на батьківщині вважався старомодним, світове визнання. Справа доходила до того, що в Європі його «порівнювали з Шекспіром і Бетховеном за похмуру мелодію невідворотного року; з Рембрандтом, Тіціаном і навіть Пікассо за витончену мальовничість чорно-білого зображення»[8].
Кендзі Мідзогуті помер у розквіті творчих сил від лейкемії 24 серпня 1954 в Кіото. У 1975 році Кането Сіндо зняв повнометражний документальний фільм «Кендзі Мідзогуті — життя кінорежисера».
- 1929 : Уранішнє сонце сяє / 朝日は輝く
- 1929 : Токійський марш / 東京行進曲
- 1930 : Коханка іноземця / 唐人お吉
- 1933 : Білі нитки водоспаду / 滝の白糸
- 1934 : Перевал любові та ненависті / 愛憎峠
- 1935 : Падіння Осен / 折鶴お千
- 1936 : Осакська елегія / 浪華悲歌
- 1936 : Гіонські сестри / 祇園の姉妹 (Gion no shimai)
- 1937 : Протоки любові та ненависті / 愛怨峡
- 1939 : Повість про пізню хризантему / 残菊物語
- 1941 : Вірність в епоху Генроку (47 ронінів) / 元禄忠臣蔵
- 1944 : Міямото Мусасі / 宮本 武蔵
- 1945 : Знаменитий меч Бідземару / 名刀美女丸
- 1946 : П'ять жінок Утамаро / 歌麿をめぐる五人の女
- 1947 : Кохання акторки Сумако / 女優須磨子の恋 (Joyú Sumako no koi)
- 1948 : Жінки ночі / 夜の女たち
- 1949 : Полум'я мого кохання / わが恋は燃えぬ
- 1950 : Портрет пані Юкі / 雪夫人絵図
- 1951 : Пані Ою / お遊さま
- 1951 : Пані з Мусасіно / 武蔵野夫人
- 1952 : Сайкаку: життя жінки / 西鶴一代女 (Saikaku ichidai onna)
- 1953 : Казки туманного місяця після дощу / 雨月物語 (Ugetsu monogatari)
- 1953 : Гейша / 祇園囃子 (Gion bayashi)
- 1954 : Управитель Сансьо / 山椒大夫 (Sanshô dayû)
- 1954 : Жінка і чутка / 噂の女
- 1954 : Повість Тікамацу / 近松物語 (Chikamatsu monogatari)
- 1955 : Йокіхі / 楊貴妃 (Yōkihi)
- 1955 : Нова повість про рід Тайра / 新平家物語
- 1956 : Район червоних ліхтарів / 赤線地帯 (Akasen chitai)
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Премія Kinema Junpo | |||
| 1937 | Найкращий фільм | Гіонські сестри | Перемога |
| Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1952 |  Золотий лев
|
Сайкаку: життя жінки | Номінація |
| Міжнародний приз | Перемога | ||
| 1953 | Золотий лев
|
Казки туманного місяця після дощу | Номінація |
| Срібний лев | Перемога | ||
| Премія Пазінетті | Перемога | ||
| 1954 | Золотий лев
|
Управитель Сансьо | Номінація |
| Срібний лев | Перемога | ||
| 1955 | Золотий лев
|
Йокіхі | Номінація |
| 1956 | Золотий лев
|
Район червоних ліхтарів | Номінація |
| Спеціальна згадка | Перемога | ||
| Премія «Блакитна стрічка» | |||
| 1955 | Найкращий режисер | Повість Тікамацу | Перемога |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1955 |  Золота пальмова гілка
|
Повість Тікамацу | Номінація |
| Премія «Майніті» | |||
| 1957 | Спеціальна нагорода | Перемога | |
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Мидзогути Кэндзи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Ugetsu :: rogerebert.com :: Great Movies. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ а б Le Fanu, 2005, с. 22
- ↑ а б 1043963 Ъ-Weekend — Кайданність буття [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Нагороди та номінації Кендзі Мідзогуті на сайті IMDb (англ.)
- Kenji Mizoguchi /Mesnil, Michel, ed. Paris: Seghers, 1965
- Tessier M. Dossiers du Cinéma — Mizoguchi Kenji. Paris: Editions Casterman, 1971
- Freiburg F. Women in Mizoguchi's Films. Melbourne: The Japanese Studies Centre, 1981
- Andrew D., Andrew P. Kenji Mizoguchi: a guide to references and resources. Boston: G.K. Hall, 1981
- McDonald K. Mizoguchi. Boston: Twayne Publishers, 1984
- Kirihara D. Patterns of time: Mizoguchi and the 1930s. Madison: University of Wisconsin Press, 1992
- Serceau D. Kenji Mizoguchi — un art de condensation. Bern: Lang, 1995
- Mizoguchi the Master/ Gerald O'Grady, ed. Toronto: Cinémathèque Ontario, 1997
- Le Fanu M. Mizoguchi and Japan. London: BFI Publishing, 2005
- Кэндзи Мідзогуті: Ретроспектива фильмов. М.; СПб, 2002 (рос.)
- Мунипов А. Мідзогуті: отрешенный взгляд// Искусство кино, 2003, № 3, с.83-91. (рос.)
- Берч Н. Кендзі Мідзогуті// Киноведческие записки, 2005, вип.75, с.137-162 (рос.)
- Годар Ж.-Л. Мідзогуті// Там же, с.167-169. (рос.)
- МИДЗОГУТИ, Кэндзи // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Й. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 84-85 (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мідзогуті Кендзі
