Міжгір'я (Івано-Франківський район)
| село Міжгір'я | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Тер. громада | Дзвиняцька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26040110040088841 
|
| Облікова картка | село Міжгір'я |
| Основні дані | |
| Колишня назва | Майдан (до 25.11.1963) |
| Населення | 652 |
| Площа | 88 км² |
| Густота населення | 7,41 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77730 |
| Телефонний код | +380 03471 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°46′18″ пн. ш. 24°18′20″ сх. д. / 48.77167° пн. ш. 24.30556° сх. д. |
| Водойми | Луква |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, с. Міжгір’я, вул. Грушевського |
| Карта | |
  Міжгір'я | |
 Міжгір'я | |
| Мапа | |
| |
Міжгі́р'я (до 1963 р. — Майдáн) — село в Україні, в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Дзвиняцької сільської громади. До 2017 року орган місцевого самоврядування — Міжгірська сільська рада.
Село споконвіку називалося Майдан[1], однак 25 листопада 1963 року постановою облвиконкому № 735 перейменовано на нинішню назву.
28 мешканців села воювали у складі австрійської армії під час першої світової війни[2].
Розпорядженням Ради міністрів 30 травня 1931 року село передане з Калуського повіту до Богородчанського[3].
На 1 січня 1939 року в селі мешкало 930 осіб, з них 780 українців-греко-католиків, 130 поляків (прибули в 1920-х роках на нафтові копальні) та 20 євреїв[4].
У ніч на 25 листопада 1944 року сотня сотенного «Іскри» чисельністю близько 200 осіб наскочила на Солотвинський РВ НКВС. Партизани оточили квартиру начальника РВ НКВС Мамоненка та його заступника по міліції Рябова, підпалили будинок, у результаті згоріли: Мамоненко, його дружина, троє дітей і Рябов. Співробітники РВ НКВС, які перебували в будинку, зав'язали перестрілку з партизанами, яка тривала три з половиною години. Винищувальний батальйон з 90 осіб розбігся. В результаті наскоку звільнили з камери попереднього затримання РВ НКВС 22 арештантів і зникли. Для переслідування була вислана військова група, яка, наздогнавши сотню в районі села Міжгір'я (тоді — село Майдан Солотвинського району), зав'язала бій, у якому загинуло 66 партизанів. Серед загиблих хибно опізнали труп як сотенного «Іскри»[5].
- ↑ Івано-Франківська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 листопада 1965 року. — Львів : Каменяр, 1965. — С. 60.
- ↑ Андрій Шутяк (11 вересня 2020). Калушанин зібрав інформацію про жителів Майдану в Першій світовій війні. Список. vikna.if.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 12 вересня 2020.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 30 marca 1931 r. o zmianie granic powiatów kałuskiego i bohorodczańskiego w województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1931. — nr 42. — poz. 375. — S. 667. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 53, 120.
- ↑ Реабілітовані історією. Івано-Франківська область: Книга 1 / Упоряд., авт. передм. Л. Вардзарук. Науково-редакційний відділ «Реабілітовані історією» при Івано-Франківській облдержадміністрації. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2004. — С. 27. — ISBN 966-8090-63-2.
 Населені пункти Богородчанського району | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Бабче • Богрівка • Глибівка • Глибоке • Горохолина • Грабовець • Гринівка • Гута • Дзвиняч • Діброва • Жураки • Забережжя • Іваниківка • Копачівка • Космач • Кривець • Кричка • Ластівці • Лесівка • Луквиця • Манява • Маркова • Міжгір'я • Монастирчани • Нивочин • Підгір'я • Пороги • Похівка • Раковець • Росільна • Саджава • Скобичівка • Стара Гута • Старі Богородчани • Старуня • Хмелівка • Яблунька |
|
Це незавершена стаття з географії Івано-Франківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |