Міжнародні відносини Казахстану
.svg) |
| Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Казахстану |
 Категорія • Інші країни |
Міжнародні відносини Казахстану засновані насамперед на економічній та політичній безпеці. Казахстан проводить «багатовекторну» зовнішню політику конструктивних і продуктивних відносин з усіма державами[1], особливо в трикутнику між Китаєм, Росією та США[2], а також із провідними країнами Близького Сходу та державами Європейського Союзу. Казахстан закликає до «внутрішньорегіональної інтеграції в Центральній Азії» та міжнародної інтеграції регіону[3].
За часів Назарбаєва держава намагалася балансувати між Росією та Сполученими Штатами, поставляючи нафту і природний газ своєму північному сусідові за штучно заниженими цінами та одночасно допомагаючи США у війні з тероризмом. Казахстан — член ООН, Організації з безпеки та співробітництва в Європі (в якій він головував у 2010 році), Ради північноатлантичного співробітництва, Організації договору про колективну безпеку, Співдружності Незалежних Держав, Шанхайської організації співробітництва та програми НАТО Партнерство заради миру. Казахстан погодився на створення митного союзу з Росією та Білоруссю, перетвореного на Євразійське економічне співтовариство, а в 2015 році — на Євразійський економічний союз. Президент Назарбаєв у зовнішній політиці Казахстану надавав перевагу економічній дипломатії.[4]
У грудні 2010 року Казахстан провів перший після 1999 року саміт ОБСЄ[5].
2015 року Казахстан приєднався до Міжамериканської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах. У вересні Сенат Казахстану ратифікував цю конвенцію, яка об'єднує 26 країн, у тому числі США, Південну Корею, Канаду, Мексику, Бразилію, Венесуелу та ін.[6]
Основні зовнішньополітичні зусилля Казахстану зосереджувалися на досягненні таких цілей:[7]
- Заходи, що забезпечать національну безпеку, обороноздатність, суверенітет і територіальну єдність країни;
- Зміцнення миру через регіональну та глобальну безпеку;
- Стійке міжнародне становище та позитивний світовий імідж Казахстану;
- Встановлення справедливого і демократичного світового порядку за керівної та координувальної ролі Організації Об'єднаних Націй (ООН);
- Подальша інтеграція в систему регіональних і міжнародних торговельно-економічних відносин;
- Створення сприятливих зовнішніх умов для успішної реалізації Стратегії 2050; забезпечення високого рівня життя населення; посилення єдності багатонаціонального суспільства; зміцнення верховенства права та демократичних інститутів; захист прав і свобод людини;
- Диверсифікація, промислово-технологічний розвиток і підвищення конкурентоспроможності національної економіки;
- Орієнтація країни на зелений шлях розвитку та виведення її до списку тридцятки найрозвинутіших країн світу;
- Збереження національно-культурної самобутності та прямування власним самобутнім шляхом розвитку держави;
- Захист прав особистих, сімейних і підприємницьких інтересів громадян і юридичних осіб Республіки Казахстан;
- Підтримка казахської діаспори та казахської мови в національному масштабі.
У грудні 2018 року Міністерство закордонних справ Казахстану взяло на себе нову функцію із залучення в країну інвестицій. У рамках цих нових повноважень міністерство наглядає за діяльністю із залучення іноземних інвестицій та просування казахстанського експорту за кордон, відібравши ці обов'язки у реформованого Міністерства інвестицій та розвитку.[8] Двома головними цілями економічної дипломатії Казахстану є всебічна підтримка казахстанського бізнесу за кордоном і сприяння нересурсному експорту.[9] Ці цілі встановлено з метою допомогти в досягненні мети щодо диверсифікації економіки, створення нових робочих місць, просування інноваційних технологій та залучення іноземних інвесторів.
У рамках економічної дипломатії Казахстан склав список із 40 країн, на які його міністерство закордонних справ має спрямувати зусилля у справі залучення нових іноземних інвестицій.[10] Дипломатичні представництва Казахстану під координацією МЗС також розв'язують питання, що становлять стратегічний інтерес для ділових кіл Казахстану в державах їх перебування.
Лише в 2005 році Казахстан, Росія, Туркменістан і Узбекистан погодилися розпочати демаркацію своїх спільних кордонів. Кордон морського дна з Туркменістаном у Каспійському морі узгоджено не було, а використання води Каспійського моря залишається питанням, неврегульованим міжнародною угодою.[11]
За словами першого віцепрем'єр-міністра Бакитжана Сагінтаєва, у 2015 році Казахстан і Китай мали підписати міжурядову угоду про водорозподіл 24 транскордонних річок.[12]
Коли в грудні 1991 року Радянський Союз розпався, Казахстан успадкував 1410 ядерних боєголовок і Семипалатинський полігон для випробувань ядерної зброї. До квітня 1995 року Казахстан віддав боєголовки Росії, а до липня 2000 року знищив інфраструктуру ядерних випробувань у Семипалатинську.[13]
2 грудня 2009 року Генеральний секретар ООН Пан Гімун і Республіка Казахстан оголосили 29 серпня Міжнародним днем дій проти ядерних випробувань, приурочивши це до річниці дати, коли Казахстан у 1991 році закрив Семипалатинський полігон.[14][15]
Внесок президента Казахстану Назарбаєва у нерозповсюдження ядерної зброї високо оцінила Японія. Під час його візиту в цю країну в листопаді 2016 року Нурсултану Назарбаєву було присвоєно звання особливого почесного громадянина Хіросіми за його зусилля з нерозповсюдження ядерної зброї.[16]
Нелегальне виробництво в Казахстані марихуани і, меншою мірою, опіуму становить міжнародну проблему, оскільки значна частина врожаю продається в інших країнах, зокрема в інших державах-членах СНД.[11] 1998 року Управління ООН з наркотиків і злочинності підрахувало, що в Казахстані було зібрано «мінімум 1517 тонн канабісу».[17]
Після розпаду СРСР Казахстан став важливою транзитною країною для виготовлених у Південно-Західній Азії наркотиків — переважно на шляху з Афганістану.[17] 2001 року влада Казахстану повідомила про 1320 випадків наркоторгівлі та вилучила 18 метричних тонн наркотиків. Однак це сприймається лише як частка фактичного загального обсягу торгівлі наркотиками, а масштабна корупція продовжує перешкоджати зусиллям уряду щодо боротьби з наркотиками; Transparency International поставила Казахстану 2,2 бала за шкалою від 0 до 10, де 0 вказує на «дуже корумповану» державу.[17][18] Головними ринками збуту цих наркотиків є Росія та деякі частини Європи, хоча споживання наркотиків зростає і в самому Казахстані.[11][17]
| Організація | Початок офіційних відносин | Примітки |
|---|---|---|
 Європейський Союз |
Див. Казахстан і Європейський Союз | |
 НАТО |
Див. Відносини Казахстан — НАТО |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- ↑ Bilateral Relations (англійською) . МЗС Хорватії. Процитовано 24 березня 2023.
- ↑ Resources.
- ↑ Kazakh Foreign Policy Concept for 2014 – 2020 and the Ukraine Crisi. Turkish Weekly. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 23 березня 2014.
- ↑ New tasks from the President on facilitating economic diplomacy. Foreign Ministry of Kazakhstan. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 25 березня 2023.
- ↑ 2010 OSCE Summit in Astana. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Kazakhstan Increases Crime Fighting Cooperation with the Nations of the Americas – The Astana Times. 16 вересня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Foreign Policy Concept. Embassy of Kazakhstan in United States. Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 26 березня 2023.
- ↑ Kazakhstan opens doors to new foreign investment. euractiv.com. 7 січня 2019.
- ↑ Kazakhstan's economic diplomacy: on solid footing and with clear goals in mind. The Astana Times. 26 листопада 2019. Процитовано 5 липня 2020.
- ↑ Kazakhstan to engage 40 nations in economic diplomacy to attract FDI. efe.com.
- ↑ а б в Kazakhstan – Transnational Issues CIA World Factbook
- ↑ Kazakhstan and China develop economic and politic al cooperation. www.inform.kz. 14 травня 2014. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 26 березня 2023.
- ↑ NTI Kazakhstan Profile. Nuclear Threat Initiative. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 28 березня 2016.
- ↑ International Day against Nuclear Tests (29 August). United Nations. Процитовано 9 вересня 2013.
- ↑ UN calls for global efforts to ban n-tests. Yahoo! News Maktoob. 30 серпня 2013. Процитовано 9 вересня 2013.
- ↑ Nazarbayev's Visit to Hiroshima Highlights Joint Striving for Nuclear Disarmament. astanatimes.com. 10 листопада 2016.
- ↑ а б в г Kazakhstan Narcotics Factsheet 2004 [Архівовано 2006-10-07 у Wayback Machine.] The Central Asia-Caucasus Institute & Silk Road Studies Program
- ↑ 2004 Annual Report [Архівовано 2010-09-02 у Wayback Machine.] Transparency International
- ↑ Страны, установившие дипломатические отношения с Республикой Казахстан (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 30 квітня 2022.
- ↑ Diplomatic relations between Kazakhstan and ... United Nations Digital Library. Процитовано 26 березня 2022.
- ↑ 02 The list of countries established diplomatic relations with Republic of Kazakhstan. Архів оригіналу за 31 грудня 2010. Процитовано 29 квітня 2022.
- ↑ Lebanon, Kazakhstan Enjoy Strong Mutual Bonds, Ambassador Says. 6 лютого 2015.
- ↑ Kazakhstan and Monaco Strengthen Cooperation. 9 жовтня 2013. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 30 квітня 2022.
- МЗС Казахстану (англ.)
- Bukkvoll, Tor (September 2004). Astana's privatized independence: private and national interests in the foreign policy of Nursultan Nazarbayev. Nationalities Papers. 32 (3): 631—650. doi:10.1080/0090599042000246424. S2CID 167766281.
- Contessi, Nicola P. (December 2019). Status Seeking in the Steppe. Taking Stock of Kazakhstan's Foreign Policy, 1992-2019. Eurasiatica. 13: 137—156. doi:10.30687/978-88-6969-376-2/010.
- Contessi, Nicola P. (June 2018). Foreign Policy Diversification and Intercontinental Transport Corridors: The Case of Kazakhstan's Railways Diplomacy. Europe-Asia Studies. 70 (5): 759—790. doi:10.1080/09668136.2018.1473342. S2CID 159027829.
- Shiryayev, Boris (2008). Großmächte auf dem Weg zur neuen Konfrontation?. Das "Great Game" am Kaspischen Meer: eine Untersuchung der neuen Konfliktlage am Beispiel Kasachstan. Hamburg: Verlag Dr. Kovac. ISBN 978-3-8300-3749-1.