Міклавш Андріцький

Міклавш Андріцький
Народився	30 травня 1871(1871-05-30) Panschwitzd, Німеччина
Помер	18 грудня 1908(1908-12-18) (37 років) Циттау, Amtshauptmannschaft Zittaud, Бауцен, Саксонське королівство, Німецький Райх ·туберкульоз
Країна	Саксонське королівство
Національність	серболужичанин
Діяльність	перекладач, письменник, журналіст, громадський діяч, публіцист
Alma mater	Лужицька семінарія
Членство	Матиця серболужицька
Конфесія	католицька церква
Брати, сестри	Johann Andritzkid
Міклавш Андріцький у Вікісховищі

Міклавш Андріцький (Mikławš Andricki; 30 травня 1871(18710530), Паншвіц-Кукау — 18 грудня 1908, Циттау) — серболужицький письменник, журналіст, громадський діяч.

Життєпис

Народився в м. Паншвіц-Кукау в 1871 році. У дитинстві деякий час перебував в Страсбурзі. У 1877 році повернувся до рідного міста. З 1878 до 1883 року навчався у церковній школі. У 1883 році поступив до католицької вечірньої семінарії в Бауцені, де навчався до 1886 року.

У 1886—1895 роках навчався в Сербській семінарії (Прага), де стає членом гуртка «Сербовка». Водночас з 1892 до 1895 року вивчав теологію у німецькій семінарії. У 1895 році стає священником в с. Ралбіци. Тоді ж стає членом товариства Матиця сербська.

У 1896 році призначається редактором часопису «Лужиця» (до 1904 року). У 1900 році був одним з фундаторів Спілки сербських письменників (з 1906 року — секретар). У 1903 році редагував журнал лужицьких католиків «Католицький вісник». У 1904 році було заарештовано за громадську діяльність. Помер у 1908 році від сухот.

Творчість

Андріцький є яскравим представником реалізму у серболужицький літературі. У посмертно виданій книзі «Божий вогонь і інші картинки» (1937 рік) зібрані прозові твори Андріцького, що публікувалися у 1890—1900-ті роки в періодиці. Сам письменник визначав жанр своїх творів як картинки, замальовки з натури.

Твори Андріцького діляться на три основні групи: ліричну прозу («Весна», «Зимова картинка»), патріотичні («На городище», «Останній раз») і соціально-критичні («Скарга») твори. В них виступав проти консерватизму в суспільному житті, засуджував соціальну нерівність, висміював тих, хто гальмував національно-визвольну боротьбу народу.

Також у доробку декілька п'єс, переважно комедійного характеру («Молодий чоловік за варінням», 1905 рік; «Зіпсована втіха», 1910 рік), що мали великий успіх.

Збагатив серболужицьку літературу художніми перекладами Яна Неруди, А.Їрасека, Генріка Сенкевича. Найвідомішим є переклад чеського автора А. Ірасека («Геро»).

Інтерес представляють літературно-критичні роботи Андріцького, зокрема дослідження про Якуба Барт-Цішинського, 1906 рік).

Джерела

• Rudolf Jenč: Mikławš Andricki jako stilist. Rozhlad 23. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1973, 12, str. 453—462; 24 (1974), 1, str. 9-18
• Бібліографія