Мікура (острів)
Мікура | |
---|---|
яп. 御蔵島 | |
Географія | |
33°52′30.0000001″ пн. ш. 139°36′9.997953636921e-08″ сх. д. / 33.87500° пн. ш. 139.6000000000278° сх. д. | |
Природоохоронна територія | Національний парк Фудзі-Хаконе-Ідзу |
Акваторія | Тихий океан |
Група островів | Острови Ідзу і Seven Islands of Izud |
Площа | 20,52 ± 0,01 км²[1] |
Довжина | 5,9 км |
Ширина | 5,5 км |
Найвища точка | 851 м |
Країна | |
Японія | |
Адм. одиниця | Мікураджіма |
Населення | 303 осіб (2009) |
Мікура у Вікісховищі |
О́стрів Мікура́ або Мікурадзі́ма (яп. 御蔵島, みくらじま, МФА: [mʲikuɾad͡ʑima], «Коморний острів») — острів вулканічного походження в західній частині Тихого океану. Складова групи островів Ідзу, один з семи найбільших островів групи. Належить селу Мікурадзіма області Міяке префектури Токіо, Японія. Станом на 2007 рік площа острова становила 20,58 км², населення — 313 особи. В центрі острова лежить вулкан Ояма, висотою 851 м. Берег переважно скелястий і важкодоступний. Природних портів немає. Сполучення зі столицею здійснюється через штучний порт поромом. Островом протікають річки Хірасімідзу й Осімаваке, що є рідкістю для островів групи. Головна рослинність — субтропічні ліси: шовковиця, каштанник і самшит. До кінця 17 століття острів був безлюдним. На початку 18 століття переселенці з сусіднього острова Міяке заснували на ньому поселення. До 1939 року життя остров'ян підтримували постійні безкоштовні поставки продовольства з Токіо. Тривалий час основою економіки острова був збут самшиту й побутових виробів з нього. Через припинення продовольчих поставок та відсутність попиту на самшит у зв'язку з розвитком хімічної промисловості, населення острова скорочується.
-
Мікура на карті островів Ідзу
- Мікура (острів) // 『角川日本地名大辞典』 [Великий словник японських топонімів Кадокава]. 第13巻. 東京都 / 角川日本地名大辞典編纂委員会編. — 東京: 角川書店, 1978. (яп.)
Мікура (острів) // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Офіційна сторінка села Мікура [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.] (яп.)
- Записи про Хатідзьо // Архів префектури Токіо [Архівовано 24 квітня 2013 у Wayback Machine.] (яп.)