Мілан-Центральний

Мілан-Центральний
Дата створення / заснування	1931
Країна	Італія
Адміністративна одиниця	Мілан
Часовий пояс	CET і CEST
Висота над рівнем моря	132 м
На заміну	Milano Centrale old railway stationd
Творець	Giannino Castiglionid
Оператор	Trenitaliad, Trenordd, Trenitalia Tperd, Italo - Nuovo Trasporto Viaggiatorid і Rete Ferroviaria Italianad
Архітектор	Ulisse Stacchinid
Дата офіційного відкриття	1931
Замінено спорудою	Campo Trotterd
Сусідня станція	Milano Lambrate railway stationd, Milano Greco Pirelli railway stationd, Milano Porta Garibaldi railway stationd і Milano Greco Pirelli railway stationd
Обслуговується маршрутом	Trenhoteld, Trenitalia Franced, EuroCity, Frecciarossad і Frecciabiancad
Залізнична лінія	Domodossola–Milan railwayd, Lecco–Milan railwayd, Milan–Bologna railwayd, Milan–Bologna high-speed railwayd, Chiasso–Milan railwayd, Genoa–Milan railwayd, Milan–Venice railwayd, Milan–Verona high-speed railwayd, Turin–Milan railwayd і Turin–Milan high-speed railwayd
Тарифна зона	Mi1d
Кількість колій обслуговування	24
Щоденний пасажиропотік	320 000
Обладнаний	ticket machined, ticket officed, санітарний вузол і railroad policed
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd
Адреса	Piazza Duca d'Aosta
Станція пересадки	Centrale FSd і Мережа міланського трамваю
Обслуговується	Rete Ferroviaria Italianad і Grandi Stazionid
Категорія станції	platinum stationd
Стан використання	використовується
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента	d
Мілан-Центральний у Вікісховищі

Мілан-Центральний (італ. Stazione Milano Centrale) — головна залізнична станція міста Мілан, Італія, одна з найбільших залізничних станцій Європи. Станція є кінцевою і розташована на півночі центрального Мілана. Була офіційно відкрита в 1931 році та замінила стару центральну станцію (побудовану в 1864 році), яка була транзитною, але з обмеженою кількістю колій та простору, тому не могла впоратися зі збільшенням трафіку, спричиненим відкриттям тунелю Симплон в 1906 році.

Мілан-Центральний має швидкісне сполучення з Туріном на заході, та на сход Венецією через Верону, з Болонью, Римом, Неаполем та Салерно. Залізниці Сімплон та Готтард сполучають Мілан-Центральний з Берном та Женевою через Домодоссолу та Цюрих через К'яссо у Швейцарії.

Міжміські та регіональні потяги курсують від Мілан-Центральний до Вентімільї (кордон Франції), Генуї, Туріна, Домодоссоли (кордон швейцарського кантону Вале/Валліс), Тірано (кордон швейцарського кантону Граубюнден/Грізонс), Бергамо, Верона, Мантова, Болонья та Ла-Спеція.

Міланська приміська залізниця, не використовує Мілан-Центральний, а інші станції залізниці: Порта-Гарібальді (північний захід), Кадорна (захід) та Рогоредо (схід).

Історія

Станцію було урочисто відкрито в 1931 році та замінила стару станцію (1864 року побудови), що вже не справлялася із збільшеним пасажиропотоком через відкриття тунелю Симплон в 1906.

Будівництво вокзалу розпочав архітектор Уліссе Стаккіні, що взяв за зразок «Union Station» у Вашингтоні. Будівництво відбувалося досить повільно через економічну кризу що вибухнула в Італії після Першої світової війни. Так прихід до влади Беніто Муссоліні кардинально змінив вигляд вокзалу. За задумкою нового прем'єр-міністра входило зробити вокзал таким чином, щоб він представляв міць і силу фашистського режиму.

Основною зміною стало будівництво сталевого купола за проекту Альберта Фава. Купол має 341 м завдовжки, а його площа дорівнює 66.500 м². Фасад вокзалу має довжину 200 м і висоту 72 м. Станція має 24 платформи. Приблизний пасажиропотік складає близько 400.000 осіб/день.