Перейти до вмісту

Міло Анстадт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Міло Анстадт
Milo Anstadt
Міло Анстадт, 1960 рік.
Ім'я при народженніSamuel Marek Anstadt
Народився10 липня 1920(1920-07-10)
Львів
Помер16 липня 2011(2011-07-16) (91 рік)
Амстердам
ПохованняЗоргвлід (кладовище)d
ГромадянствоПольща Польща → Нідерланди Нідерланди
Національністьєврей
Діяльністьпрозаїк, публіцист, журналіст, громадський діяч
Alma materАмстердамський університет
Мова творівнідерландська
Роки активності1960—2003
Напрямокреалізм
Жанрроман, стаття, радіоп'єса
Magnum opusPolen en Joden, Kind in Polen, Jonge Jaren, De Bezetting
Конфесіяюдаїзм
Нагороди
лицар ордену Оранських-Нассау
CMNS: Міло Анстадт у Вікісховищі
Міло Анстадт на конгресі «Що надихає молодь у Хілверсумі». Амстердам, січень 1970 року.

Мі́ло А́нстадт, уроджений Самуе́ль Ма́рек А́нстадт (нід. Milo Anstadt / Samuel Marek Anstadt; *10 липня 1920(19200710), Львів — †16 липня 2011, Амстердам) — нідерландський письменник, публіцист і громадський діяч.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Міло Анстадт народився в асимільованій єврейській сім'ї Кароля Анстадта (1891—1943) і Регіни Анстадт, уродженої Веґсманн (1895—1943), які згодом стали жертвами Голокосту. У своїй книжці «Поляки і євреї» він зазначив, що його мати, маючи погляди, близькі до пропольських, прищепила йому подвійний менталітет, який не збігався ні з поглядами більшості поляків на євреїв, ні з поглядами більшості євреїв на поляків. 1930 року Міло разом з батьками та сестрою Серою (1923—2008) емігрував до Нідерландів[1], де закінчив початкову школу[2].

Відмовившись від дальшої освіти, чотирнадцятилітній Міло почав працювати на заводі трансформаторів «Бесра» в Амстердамі. Він регулярно відвідував ANSKI[3], культурний клуб, у якому збиралися переважно єврейські іммігранти зі Східної Європи. Тут Міло міг відвідувати лекції, зокрема на політичні теми, й розвиватися.

У 1941 році він одружився з Лідією Блейберг (1920—2020). У березні 1942 року в них народилася донька Ірка, а після неї — ще дві дочки: в 1948-му і в 1953-му. 1955 року цей шлюб закінчився розлученням[4].

Під час Другої світової війни, з 9 липня 1942 року, Анстадту та його дружині довелося переховуватися. Їхню доньку Ірку взяла на виховання родина в Бевервейку. Анстадт працював у «Вільних амстердамських групах» (Vrije Groepen Amsterdam) — організації, що координували діяльність Руху опору на міському рівні. В останні роки війни він дружив з Йоопом ден Ойлом, завдяки якому став редактором газети Vrij Nederland («Вільні Нідерланди»), у якій обіймав цю посаду з 1945 по 1950 рік. У 1951—1955 роках працював спершу журналістом, а згодом і головним редактором Радіослужби новин ANP[5]. За ці роки він написав дванадцять радіоп'єс[6].

Міло Анстадт набув нідерландське громадянство у 1953 році[5].

У 1955—1971 роках він працював режисером і продюсером документальних програм у радіо- та телевізійній компанії VARA. Став автором документальних фільмів про Східну Європу «Телевізійний суд», «Дзеркало мистецтв» і відомого серіалу «Окупація» у співпраці з істориком та журналістом Лу де Йонгом. Робота над цим серіалом тривала з 1960 по 1965 рік.

У 1971—1983 роках Анстадт обіймав посаду секретаря правління телеканалу VARA.

1960 року видавництво Het Wereldvlucht замовило у Міло Анстадта написати книжку про Польщу. Ця книжка вийшла у 1962-му під назвою «Польща, країна, народ, культура»[7].

1977 року він закінчив юридичний факультет Амстердамського університету, спеціалізувавшись на кримінології.

Як працівник газети NRC Handelsblad, Анстадт написав багато гострих публіцистичних статей.

У 1959 році він одружився з Флорі тен Камп. У цьому шлюбі, який тривав до 1970 року, народилася дочка. З 1975 року й до самої смерті Анстадт був одружений з Ельс ван дер Хольст, яка до 2005 року працювала продюсером на телеканалі VARA.

Міло Анстадт помер 16 липня 2011 року. Був похований на цвинтарі Зоргвлід.


Літературні твори

[ред. | ред. код]

Не художні

[ред. | ред. код]
  • Polen, land, volk, cultuur, 1962
  • hongarije tsjecho-slowakije polen nu, 1968
  • joegoslavië roemenië tsjechoslowakije nu, 1969
  • Op zoek naar een mentaliteit, 1973
  • Met de rede der wanhoop, 1977
  • Kind in Polen, 1982
  • Polen en Joden, 1989
  • Scheuren in de heksenketel: een historische schets van Joegoslavië en de Balkan, 1993
  • Jonge jaren, 1995
  • De verdachte oorboog, 1996
  • Servië en het westen, 1999
  • Kruis of munt: autobiografie 1920—1945, 2000
  • Is Nederland veranderd?: essays, 2003
  • Een Ander Joods Geluid, 2003

Художні

[ред. | ред. код]
  • De opdracht, 1985
  • Niets gaat voorbij, 1992
  • De wankele rechtsgang van Albert Kranenburg, 1998
  • Alles wat het geval is, 2001

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 1960 — Премія Фонду культури принца Бернгарда
  • 1967 — Премія Нідерладської королівської туристичної спілки за телесеріал «Окупація»
  • 1994 — Орден Оранських-Нассау (лицар)
  • 2000 — Премія Анджея Дравича (за розвиток відносин між Польщею та іншими народами)[8]
  • 2004 — Бронзовий Хрест Заслуги (за сприяння стосункам між поляками та євреями)
  • 2011 — Командорський хрест Ордена Відродження Польщі (за заслуги в популяризації польської культури та історії в Нідерландах)[9]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Uitgeverij Contact: Milo Anstadt.
  2. ↑ Polen vs Nederland - een spanningsveld: Milo Anstadt.
  3. ↑ ANSKI in het NRC in 1995
  4. ↑ Genealogie van Lydia Bleiberg
  5. ↑ а б Overlijden van Anstadt op Nu.nl; Wetsvoorstel 2436.
  6. ↑ Wim Willems. «4. Milo Anstadt: de overpeinzingen van een Pools-Joodse autodidact» / «Cultuur en migratie in Nederland. De kunst van het overleven». Сайт «Digitale bibliotheek voor de Nederlandse letteren». Прочитано 26.04.2024
  7. ↑ Boekbespreking door Wim Willems op de website van het DBNL
  8. ↑ Prijsuitreiking op de website van de president van Polen
  9. ↑ Anstadt op het Webportaal van de Poolse Gemeenschap in Nederland. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 26 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міло_Анстадт&oldid=43612734