Мількевич Валентина Станіславівна
| Мількевич Валентина Станіславівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 14 червня 1949 (75 років)  | |||
| Країна |  Україна | |||
| Діяльність | поетеса | |||
| Напрямок | Українська література | |||
| Членство | НСПУ (з 2021 року) | |||
|
| ||||
Валенти́на Станісла́вівна Мільке́вич (нар. 14 червня 1949) — українська письменниця.
Народилася 14 червня 1949 р. в с.Мазурівка колишнього Чернівецького району (тепер Могилів-Подільського) на Вінниччині. Закінчила педагогічне училище в Немирові (1968), Вінницький педагогічний інститут (1975). Відтоді учителює у школах області, працює в системі освіти, за сумісництвом — кореспондентом у місцевій газеті «Чернівецька зоря».
Живе в рідному селі.[1]
Поетеса. Авторка книг «Криниця ясеневого листя» (2017), «З глибоких криниць» (2018), «На перехресті осені» (2019), «В обіймах осені» (2020); публікацій у регіональній періодиці та колективних виданнях: журналах «Вінницький край», «Дивослово», «Відродження», альманахах «З любов'ю в серці», «Стожари» та ін.
Засновниця і керівник районного літературно-мистецького об'єднання «Мурафські обрії». Уклала колективні збірки об'єднання: «Зорі над Мурафою» (2020), «Нехай святиться ім'я твоє» (2014).
- Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (2020)[2]
- Літературна премія імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2023)[3]
|
В віршах поетеси нуртує чиста дзвінка вода з криниці народної творчості, духовного набутку предків. Чимало віршів Валентини Мількевич стали популярними піснями, які лунають зі сцени… | 
|
— Михайло Каменюк (2019)[5] | ||
|
|
Теми віршів Валентини Мількевич – різноманітні: тут і любов до Батьківщини, і краса української природи, і пошанування героїв-учасників Першої російсько-української війни на Сході нашої держави, і піклування підростаючого покоління… Самі красномовні назви її книг свідчать про поетичний талант авторки. |
|
— Світлана Блонська (2019)[6] | ||
|
|
Манера віршування Валентини Мількевич традиційна, тематика творів розмаїта – від громадянської лірики до інтимної, але передусім приваблює читача її пейзажна лірика з філософським підтекстом. Оспівування традиційних цінностей, людяності у людині, першоджерел українства є лейтмотивом її творчості. Архетипними в її поезіях стають назви рослин рідної місцини – ясен, калина, вишня, спориш, волошка, петрів батіг та ін., але понад усе – річка Мурафа «в сонних берегах», навколо якої століттями вирує життя на Наддністрянщині. Авторка знає і дає зрозуміти читачеві, що «щастя медами пахне // і цвітом яблуні навесні». Часом Валентина Мількевич у пошуках творчої наснаги свідомо розхитує ритм вірша, добирає цікаві асонансні рими:
Ласкавий вітер гладить віти |
|
— Андрій Стебелєв (2019)[7] | ||
- Біографія Валентини Мількевич // ВОО НСПУ «Краснослов». — 2022. — 4 січня
- ↑ Біографія Валентини Мількевич // [[Вінницька обласна організація НСПУ - ВОО НСПУ]] «Краснослов». — 2022. — 4 січня. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 14 лютого 2022.
- ↑ Затвердження лауреатів 2019-2023 років премії «Кришталева вишня» // Сайт Вінницької письменницької організації НСПУ «Краснослов». – 2024. – 26 червня.
- ↑ Стельмах відзначив Валентину Мількевич, Ларису Сичко і Миколу Дороша // Сайт ВОО НСПУ «Краснослов». — 2024. — 23 лютого.
- ↑ Лави Національної спілки письменників України поповнили нові сили // Офіційний сайт НСПУ. — 2021. — 21 жовтня. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 14 лютого 2022.
- ↑ Цит. Рекомендація М. Каменюка для вступу В. Мількевич до лав НСПУ
- ↑ Цит. Рекомендація С. Блонської для вступу В. Мількевич до лав НСПУ
- ↑
Рекомендація А. Стебелєва для В. Мількевич щодо вступу до НСПУ
