Мільтон Емілія Давидівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мілтон.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Краснопольський.
Мільтон Емілія Давидівна
Ім'я при народженнірос. Эмилия Давыдовна Мильтон-Краснопольская
Народилася2 (15) травня 1902
Умань, Київська губернія, Російська імперія
Померла12 лютого 1978(1978-02-12) (75 років)
Москва, СРСР
·інфаркт міокарда
ПохованняВведенське кладовище
Країна СРСР
Діяльністьакторка
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Лесі Українки, Театр імені Моссовєта, Харківський академічний драматичний театр, Театр на Броннійd і Московський драматичний театр імені Миколи Гоголяd
Роки активності1965 — 1978
У шлюбі зКраснопольський Олексій Сергійовичd
Нагороди
заслужений артист РРФСР
IMDbID 0590662

Емілія Давидівна Мільтон (повне прізвище Мільтон-Краснопольська ; (нар. 2 травня [15 травня] 1902, Умань — пом. 12 лютого 1978, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська актриса, Заслужена артистка РРФСР (1960).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Починала кар'єру актриси із ролі в одеському театрі «Червоний факел». Потім служила в Театрі російської драми в Києві, Харківському театрі драми, Театрі імені Гоголя в Москві, а також два сезони в Театрі на Малій Бронній. У 1960 році їй було присвоєно звання заслуженої артистки РРФСР.

Слава прийшла до Емілії Давидівни з виходом серіалу «Сімнадцять миттєвостей весни». Фрау Зауріх з'явилася в сюжеті випадково, її не було ні романі, ні в сценарії. Режисер Тетяна Ліознова ввела цього персонажа у фільм, щоб якось олюднити образ розвідника, «утеплити», пом'якшити надто серйозного героя. Сцени зустрічей фрау Зауріх зі Штірліцем писалися буквально на знімальному майданчику, і актриса схоплювала будь-які вказівки та пропозиції та сміливо імпровізувала[1].

Як кожній людині треба в житті своєму посадити хоч одне деревце, так і акторові — залишити пам'ять про себе, навіть не в спектаклі, а рядками віршів, пісні…

Ці слова належать Емілії Мільтон.

Померла Емілія Мільтон 12 лютого 1978 на 76-му році життя після перенесеного інфаркту міокарда. Похована на Введенському (Німецькому) цвинтарі поруч із чоловіком — актором Олексієм Краснопольським (ділянка № 25).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1936 — Том Соєр — вдова Дуглас (Київська кіностудія «Українфільм»)
  2. 1939 — Велике життя — Ліда Іванова, дружина Никифора Степановича
  3. 1941 — Богдан Хмельницький — епізод
  4. 1955 — Багаття безсмертя — королева Єлизавета I
  5. 1956 — Як Джанні потрапив до пекла — Цита
  6. 1959 — Йшли солдати... — акторка
  7. 1965 — Рано вранці — медсестра в літньому таборі
  8. 1970 — Увага, черепаха! — глухувата акторка
  9. 1972 — Слідство ведуть ЗнаТоКи. Шантаж — Прахова
  10. 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни — фрау Зауріх
  11. 1973 — Кортик — Підволоцька, бабуся Лелі, вдова професора морської академії
  12. 1974 — Північна рапсодія
  13. 1974 — Шпак і Ліра — ворожка Аліхуб
  14. 1974 — Совість — сусідка Кудрявцева, капітанша з 14-ї квартири
  15. 1975 — Приголомшливий Берендеєв
  16. 1975 — Втеча містера Мак-Кінлі — черниця на прес-конференції (немає в титрах)
  17. 1976 — Легенда про Тіля — власниця шинку
  18. 1976 — Марк Твен проти... — Тітонька Віллер
  19. 1976 — Поки арба не перекинулася — Кесарія
  20. 1978 — Доброта — Павла Василівна

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 49 лет назад на Центральном телевидении впервые показали Штирлица. https://bb.lv (рос) . 11 серпня 2022. Процитовано 27 квітня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мільтон_Емілія_Давидівна&oldid=43352936