Перейти до вмісту

Мілях Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Олександр Миколайович Мілях
Народився16 (29) серпня 1906(1906-08-29)
Сімферополь
Помер25 жовтня 1985(1985-10-25) (79 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБерковецьке кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьфізик
Alma materХарківський електротехнічний інститут
Галузьелектродинаміка
ЗакладНТУ «ХПІ»
Інститут електродинаміки НАН України
Посададиректор Інституту електродинаміки АН УРСР
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор технічних наук
ЧленствоНАНУ
ПартіяКПРС
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Олександр Миколайович Мілях (16 (29) серпня 1906(19060829), Сімферополь — 25 жовтня 1985) — український радянський вчений у галузі електродинаміки, доктор технічних наук1954 року), професор1962 року), член-кореспондент АН УРСР10 червня 1964 року[1]).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 (29 серпня) 1906 року в Сімферополі. Після закінчення в 1931 році Харківського електротехнічного інституту викладав у ньому. Був завідувачем кафедри, завідувачем сектором аспірантури. Член ВКП(б) з 1939 року. У 19411947 роках старший науковий співробітник в Інституті енергетики АН УРСР. З 1947 року — в Інституті електродинаміки АН УРСР19591973 роках його директор).

Могила Олександра Міляха

Жив у Києві в будинку на вулиці Челюскінців, 15, квартира 31. Помер 25 жовтня 1985 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 79). Наказом Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища № 53 від 4 листопада 1998 року могила є об'єктом культурної спадщини Подільського району в місті Києві.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Автор понад 200 наукових праць, у тому числі 6 монографій, 73 авторських свідоцтв. Основні праці стосуються теорії складних електричних кіл і електродинамічних систем, методів дослідження електромагнітних процесів. Під його керівництвом створено електричні машини для автомного керування об'єктами в просторі, нові схеми перетворення енергії, розроблено стабілізатори, інвертори і перетворювачі частот з високими енергетичними властивостями.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1975; за розробку теорії індуктивно-ємкісних перетворювачів та створення на їх основі систем стабілізованого струму для живлення електротехнічної та електронної апаратури)[2] і премії АН України імені Г. Ф. Проскури (за 1983 рік).

Заслужений діяч науки УРСР (з 1981 року). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Національна академія наук України. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 30 вересня 2012.
  2. Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 2 липня 2016. Процитовано 30 вересня 2012.

Література

[ред. | ред. код]