Мімезис

Мімезис: також мімесис (грец. µίµησις — наслідування, mimeistkai «імітувати») — термін давньогрецької філософії і естетики яким позначали основні принципи творчої діяльності митця.

Мімезис є імітацією або репрезентацією чогось/когось. В античному світі мімезисом вважалася імітація тієї чи іншої особи фізичними або мовленнєвими засобами. Проте ця «особа» могла бути також і предметом, ідеєю, героєм чи богом. У «Поетиці» Аристотеля художню творчість (поезис), визначено як імітацію (мімезис) дії (праксис).

Найповніше теорію мімезису розробили Платон і Аристотель.

У Платона

У праці «Республіка» (кн. 3 і 10) мімезис визначено як копію копії (недоступні митцеві ідеї). Імітацію (головним чином драматичну) вилучено зі шкільної освіти, оскільки імітація може схиляти людину до наслідування світу речей, не гідних уваги мистецтва, а також тому, що вона прив'язана тільки до зовнішнього вигляду речей. Вона стає, зокрема в неоплатонівців (Плотін, Цицерон), образом зовнішнього світу на відміну від світу ідей. Тому, очевидно й почали критикувати театр упродовж багатьох століть, а відтак і самі вистави через його зовнішній, фізичний характер (на відміну від божественних ідей).

В Аристотеля

У «Поетиці» (1447 а) мімезис пояснено як фундаментальний засіб мистецтва, хоча насправді він існує тільки в різних формах (поема, трагедія, епічна оповідь). Імітація стосується не ідеального світу, а людської діяльності (окрім характерів): «Отож для поета важливо відтворити фабулу, тобто вдатись до імітації дій високою і повноцінною мовою, пересипаною особливими оригінальними прикрасами, відповідно до розмаїтих частин твору; такої імітації, яку реалізують на сцені персонажі в дії, а не через оповідь і яка (викликаючи відчуття та страх) очищує глядачів у випадках подібних емоцій» (ibid., 1949 b). «Саме фабула є імітацією дії, бо під фабулою розумію сукупність виконаних дій» (ibid., 1950 а). Це протиставлення не втратило значення й сьогодні. Такою є опозиція «шоунінг/теллінг» в англо-саксонському літературознавстві [ Бус (Booth, 1961) ].

Об'єкт мімезису

Мімезис стосується репрезентації людей і, зокрема, їхніх вчинків: «Мімезис дії — це мітос, а під мітосом я розумію організацію дій» (ibid., 1950 а). Мімезис є імітацією світу речей дотримуванням логіки розповіді. Ця логіка стосується опозиції «дія/характер»:

а) Імітація дій

Мітос в Арістотеля відзначається як мімезис дії (праксис).

б) Імітація характерів (етос)

Це імітація в образному тлумаченні: образна репрезентація.

в) Імітація попередніх взірців

До перших двох різновидів імітації слід додати імітацію попередніх взірців. Іноді (зокрема, в класицизмі) поет був змушений «імітувати природу», а це мало неабияке значення: писати ясним, чітким стилем або сліпо дотримуватись натуралізму (за Скалігером, Буало).

Джерела

Патріс Паві: Словник театру. — Львів, 2006. — 640 с.

Література

• Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986.
• Шалагінов Б. Б. «µίµήσις– наслідування — мімесис»: поняття і термін у добу Модерн // Питання літературознавства. — 2013. — № 88. — С. 117—126.

Посилання

• Подражаніє, наслідування // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 215-216.
• Вплив // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 202.
• 101-102; 542/mode/1up?view=theater Мімезис; Наслідування; Фономімезис // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 46-47; 101-102; 542.
• Наслідування // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 358. — 634 с.
• Мімесис // Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей / наук. кер. проєкту: Барбара Кассен і Констянтин Сігов. — Київ : Дух і літера, 2009. — Т. 1. — С. 399-418.