Мінамото но Санетомо

Мінамото но Санетомо
Мінамото но Санетомо
яп. 源実朝
Народився	17 вересня 1192 ; Nagoed, Ōmachid, Камакура, Префектура Канаґава, Японія
Помер	13 лютого 1219 (26 років) ; Цуругаока Хатімангу, Yukinoshitad, Камакура, Префектура Канаґава, Японія
Поховання	Shōchōju-ind і Jufuku-jid
Країна	Японія
Діяльність	поет, письменник, каліграф
Знання мов	японська
Членство	Сьоґунат Камакура
Magnum opus	Kinkai Wakashūd
Посада	шьоґун
Військове звання	шьоґун
Рід	Kawachi Genjid
Батько	Мінамото но Йорітомо
Мати	Ходзьо Масако
Брати, сестри	Sanmand, Ōhimed, Мінамото но Йоріїе і Jōgyōd
У шлюбі з	Bōmon Nobukod
Автограф
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Мінамото но Санетомо (яп. 源実朝, みなもとのさねとも; 1192―1219) — японський політичний діяч, 3-й сьоґун сьоґунату Камакура. Другий син Мінамото но Йорітомо і Ходзьо Масако. Дитяче ім'я — Семман (千幡).

Санетомо був призначений на посаду сьоґуна у 1203 році, після смерті свого старшого брата Мінамото но Йоріїе. Дядько хлопця, Ходзьо Токімаса, причетний до ліквідації Йоріїе, отримав посаду голови відомства мандокоро і став називати себе сіккеном, «сьоґунським регентом». Від імені малолітнього Санетомо він знищив могутніх васалів роду Мінамото, таких як Хатакяма Сіґетада, поступово зміцнюючи свій вплив у самурайському уряді. Сам же Санетомо не цікавився політикою, а займався вивченням поезії, обожнював культуру Кіото і навіть взяв собі за дружину доньку столичного аристократа. Це стало причиною неприязні більшої частини самураїв регіону Канто, на яких трималася основа сьоґунату.

Наступник Ходзьо Токімаси, Ходзьо Йосітокі, вирішив скористатися аполітичністю Санетомо, щоби знищити пряму лінію роду сьоґунів Мінамото і запрошувати, надалі, на посаду голови самурайського уряду маріонеток зі столиці.

У 1213 знищив потужний рід Вада з Канто і узупував посаду голови самрайського відомства самурайдокоро, яку обіймав лідер цього роду. Цим Йосітокі позбавив Санетомо останнього захисника і у 1219 організував вбивство сьоґуна руками сьоґунівського племінника, монаха Куґьо.

Мінамото но Санетомо не залишив по собі слави доброго правителя, але запам'ятався наступним поколінням як видатний поет. Його наставником в поезії був Фудзівара но Садаіє, під керівництвом якого сьоґун проводив дослідження «Манйосю» і «Кокін вака-сю». Санетомо написав близько 700 віршів вака, які зібрані у 3-сувійній збірці «Кінкай».

Джерела та література

Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Література та бібліографія	Open Library
Тематичні сайти	Japan Search
Словники та енциклопедії	Encyclopædia Universalis
Довідкові видання	Британський музей · Consortium of European Research Libraries
Нормативний контроль	BNF: 167640054 · FAST: 72813 · Freebase: /m/019xrf · GND: 137022980 · ISNI: 0000000082669824 · J9U: 987007432739105171 · LCCN: n81055231 · NDL: 00270829 · NTA: 252198697 · VIAF: 75171941

п о р Сьоґуни
Сьоґуни 8-12 століть	Отомо но Отомаро (793–794) • Саканоуе но Тамурамаро (797–811) • Фун'я но Ватамаро (813–816) • Мінамото-но Йосінака (1184)
Сьоґунат Камакура	Мінамото-но Йорітомо (1192–1199) • Мінамото но Йоріїе (1202–1203) • Мінамото но Санетомо (1203–1219) • Кудзьо Йоріцуне (1226–1244) • Кудзьо Йоріцуґу (1244–1252) • Принц Мунетака (1252–1266) • Принц Кореясу (1266–1289) • Принц Хісаакі (1289–1308) • Принц Морікуні (1308–1333)
Реставрація Кемму	Принц Морійосі (1333) • Принц Нарійосі (1335–1336)
Сьоґунат Муроматі	Асікаґа Такаудзі (1338–1358) • Асікаґа Йосіакіра (1358–1367) • Асікаґа Йосіміцу (1368–1394) • Асікаґа Йосімоті (1394–1423) • Асікаґа Йосікадзу (1423–1425) • Асікаґа Йосінорі (1429–1441) • Асікаґа Йосікацу (1442–1443) • Асікаґа Йосімаса (1449–1473) • Асікаґа Йосіхіса (1473–1489) • Асікаґа Йосікі (1490–1493) • Асікаґа Йосідзумі (1494–1508) • Асікаґа Йосікі (1508–1521) • Асікаґа Йосіхару (1521–1546) • Асікаґа Йосітеру (1546–1565) • Асікаґа Йосіхіде (1568) • Асікаґа Йосіакі (1568–1573)
Сьоґунат Едо	Ієясу (1603-1605) • Хідетада (1605-1623) • Ієміцу (1623-1651) • Ієцуна (1651-1680) • Цунайосі (1680-1709) • Ієнобу (1709-1712) • Ієцуґу (1713-1716) • Йосімуне (1716-1745) • Ієсіґе (1745-1760) • Ієхару (1760-1786) • Ієнарі (1786-1837) • Ієйосі (1837-1853) • Ієсада (1853-1858) • Іємоті (1858-1866) • Йосінобу (1866-1867)