Мінімально життєздатний продукт
MVP, мінімально життєздатний продукт (англ. Minimum viable product — MVP) — продукт з мінімальним функціоналом, який можна дати користувачам для використання. Використовується для тестування ідей у розробці програм з мінімальними затратами ресурсів. Зазвичай реалізується шляхом вдалого планування релізів, коли у перший реліз входять лише основні функції (або одна найважливіша), що дає можливість користувачам уже почати працювати, не очікуючи остаточної версії і які потім можуть надати зворотний зв'язок для подальшого розвитку продукту[1].
Теорію мінімально життєздатного продукту придумав Френк Робінсон (Frank Robinson)[2], а популяризували Стів Бланк[3] та Ерік Різ[en].[4][5]
Використовується також в онлайн-маркетингу. Для неіснуючих додатків чи програм створюються рекламні сайти та запускають рекламну кампанію. Кількість користувачів, що зацікавилися товаром, слугує доказом, що ринку потрібен такий продукт. Або при додаванні нового функціоналу спочатку створюють посилання на нього всередині сервісу на рекламну сторінку. Залежно від кількості користувачів, що клікнули по ньому, вирішують чи треба розробляти його.
Мінімально життєздатний продукт має достатньо основних функцій для ефективного розгортання продукту, але не більше. Розробники зазвичай розгортають продукт для підмножини можливих клієнтів, таких як ранні послідовники (early adopters), які, як вважається, більш поблажливі, більш схильні до зворотного зв'язку і здатні зрозуміти бачення продукту на основі раннього прототипу або маркетингової інформації. Ця стратегія спрямована на уникнення створення продуктів, які не потрібні клієнтам, і на отримання максимальної інформації про клієнта з найменшими витратами. Ця методика підпадає під методологію Lean Startup, оскільки MVP мають на меті перевірку бізнес-гіпотез, а перевірене навчання є одним з п'яти принципів методу Lean Startup[6]. Це сильно контрастує з традиційним методом «стелс-режиму» розробки продукту, коли компанії складають детальні бізнес-плани, що охоплюють значний часовий горизонт. Стів Бланк стверджує, що основний принцип підходу Lean Startup полягає у перевірці гіпотез, що лежать в основі продукту, шляхом опитування клієнтів про те, чи потрібен їм продукт, чи відповідає він їхнім потребам, і переходу до іншого підходу, якщо гіпотеза виявляється хибною[7]. Такий підхід до дешевої перевірки бізнес-ідей перед значними інвестиціями економить витрати та обмежує ризики, оскільки бізнес, який після експериментів виявився комерційно нездійсненним, можна легко припинити. Це особливо важливо, оскільки основною причиною невдач стартапів є відсутність ринкової потреби[8]; тобто багато стартапів зазнають невдачі через те, що їхній продукт не потрібен багатьом людям, і тому вони не можуть генерувати достатній дохід, щоб окупити початкові інвестиції. Таким чином, можна сказати, що використання MVP допоможе потенційному підприємцю зрозуміти, який попит на його продукцію існує на ринку.
Наприклад, у 2015 році фахівці з Університету Сіднея розробили робота Rippa для автоматизації фермерських господарств та боротьби з бур'янами[9]. До його випуску технічна гіпотеза — що робот може відрізнити бур'яни від сільськогосподарських рослин — вже була доведена. Але бізнес-гіпотезу — що він буде життєздатним інструментом на діючій фермі — ще потрібно було довести[10]. Застосування методу MVP тут полягає в тому, що спочатку перевіряється бізнес-гіпотеза, і тільки якщо вона виявиться успішною, інвестується подальша розробка.
«Мінімально життєздатний продукт — це версія нового продукту, яку команда використовує для збору максимальної кількості підтвердженої інформації про клієнтів з найменшими зусиллями»[4]. Використання у визначенні слів «максимум» і «мінімум» означає, що воно не є формульним. Воно вимагає судження, щоб з'ясувати, в якому контексті MVP має сенс. Через цю розпливчастість термін MVP зазвичай використовується, свідомо чи мимоволі, для позначення набагато ширшого поняття, що варіюється від продукту, схожого на прототип, до повноцінного продукту, що продається на ринку[11].
MVP може бути частиною стратегії та процесу, спрямованого на створення та продаж продукту клієнтам[12]. Це ключовий артефакт в ітеративному процесі генерації ідей, створення прототипів, презентації, збору даних, аналізу та навчання. Намагаються мінімізувати загальний час, витрачений на ітерацію. Процес повторюється доти, доки не буде досягнуто бажаної відповідності продукту/ринку[en], або доки продукт не буде визнано нежиттєздатним.
Стів Бланк зазвичай називає мінімально життєздатним продуктом мінімальний набір функцій[3].
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (січень 2019) |
|
Це незавершена стаття про бізнес. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Minimum Viable Product. Techopedia (амер.). 14 серпня 2020. Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ Minimum Viable Product. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ а б Steve Blank Perfection By Subtraction – The Minimum Feature Set. Steve Blank (амер.). 4 березня 2010. Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ а б Minimum Viable Product: a guide.
- ↑ Venture Hacks interview: "What is the minimum viable product?". Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ Eric Ries on 'The Lean Startup'. Knowledge at Wharton (амер.). Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ Blank, Steve (1 травня 2013). Why the Lean Start-Up Changes Everything. Harvard Business Review. ISSN 0017-8012. Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ Why Startups Fail: Top 12 Reasons l CB Insights. CB Insights Research (амер.). Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ Rippa robot takes farms forward to the future. The University of Sydney (en-AU) . Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ RIPPA The Farm Robot Exterminates Pests And Weeds. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 1 вересня 2023.
- ↑ Defining MVP, MBI, MMF, and MMR.
- ↑ Minimum Viable Product rant. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 1 вересня 2023.