Мірзаєв Махмуд Мірзайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Махмуд Мірзайович Мірзаєв
узб. Mahmud Mirzayevich Mirzayev
Народився15 червня 1921(1921-06-15)
Ташкент, Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка, Російська СФРР
Помер3 серпня 2000(2000-08-03) (79 років)
Ташкент, Узбекистан
Країна СРСР
 Узбекистан
Діяльністьагроном
Alma materТашкентський державний аграрний університетd
Галузьвиноградарство і садівництво
Посадапрофесор
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор сільськогосподарських наук
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» Орден «Дустлік» (Узбекистан) Order of Outstanding Merit Order of El-yurt hurmati
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мірзаєв.

Махмуд Мірзайович Мірза́єв (нар. 15 червня 1921(19210615), Ташкент — пом. 3 серпня 2000, Ташкент) — радянський вчений в галузі виноградарства і садівництва. Доктор сільськогосподарських наук, професор, академік ВАСГНІЛ, академік Академії сільськогосподарських наук Республіки Узбекистану. Герой Соціалістичної Праці.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 червня 1921 року в Ташкенті. Після закінчення Середньоазіатського індустріального робітфаку в 1939 році вступив до Ташкентського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1943 році. З 1943 року працював на виробництві, будучи головним агрономом спеціалізованого садово-виноградного радгоспу «Кібрай». Одночасно навчався в заочній аспірантурі Всесоюзного інституту рослинництва[1]. Член ВКП(б) з 1948 року.

З 1948 року — директор Узбецького науково-дослідного інституту садівництва, виноградарства і виноробства. В 1951 році захистив кандидатську дисертацію. Одночасно, у 1952—1953 роках, працював заступником міністра сільського господарства Узбецької РСР, і з кінця 1962 року до початку 1964 року виконував обов'язки Міністра сільського господарства Узбекської РСР, а потім начальника Головного Управління сільськогосподарських наук Міністерства сільського господарства Узбекської РСР. 1975 року захистив докторську дисертацію, пов'язану з освоєнням земель в гірських і передгірних районах під сади і виноградники[1]. З 1977 року генеральний директор Науково-виробничого об'єднання по садівництву, виноградарству і виноробству імені Р. Р. Шредера. У 1978 році обраний членом-кореспондентом ВАСГНІЛ, а в 1988 році — дійсним членом ВАСГНІЛ. У 1992 оці обраний академіком Узбецької академії сільськогосподарських наук.

У 1980—1985 роках обирався депутатом Верховної Ради Узбецької РСР 10-го скликання. Був членом Республіканського правління товариства «Знання», НТО сільського господарства, Президії Товариства охорони природи та озеленення, а потім товариства «Екосан», членом редакційних колегій, журналів «Садівництво і виноградарство» і «Сільське господарство Узбекистану», членом комісії з присудження Республіканської премії імені Беруні[1].

Помер в Ташкенті 3 серпня 2000 року. Похований ав Ташкенті на кладовищі «Мінор»[1].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основні наукові праці присвячені питанням гірського виноградарства Середньої Азії. Вченим розроблена технологія закладки та догляду за виноградниками в гірських районах; запропоновані принципи освоєння і організації спеціалізованих радгоспів в гірських і передгірних районах Середньої Азії.

Під його керівництвом підготовлено та видано фундаментальні роботи «Помологія Узбекистану» і «Ампелографія Узбекистану»[1]. Автор понад 400 наукових робіт (в тому числі 3-х монографій)[2] і 1 винаходу. Серед робіт:

  • Виноградарство и виноделие Узбекистана. — Ташкент, 1962 (у співавторстві);
  • Воздушно-солнечная сушка плодов и винограда. — Москва, 1965 (у співавторстві);
  • Основные проблемы горного виноградарства Узбекистана. — Ташкент, 1972;
  • Виноградарство предгорно-горной зоны Узбекистана. — Ташкент, 1980;
  • Горное садоводство Узбекистана. — Ташкент, 1982;
  • Абрикос в Узбекистане: Биология, сорта, селекция, агротехника. — Ташкент, 1982 (у співавторстві з В. В. Кузнєцовим);
  • Приусадебный виноградник. — Ташкент, 1984 (у співавторстві з Ю. М. Джавакянцом);
  • Развитие предгорно-горного садоводства и виноградарства в Среднеазиатском регионе // Вестн. с.-х. науки. 1989. № 10. С. 35-40;
  • Сады и виноградники — на новые земли // Садоводство и виноградарство. 1990. № 4. С. 2-5;
  • Проблема повышения плодородия почв в садах Узбекистана / (у співавторстві з Ю. М. Джавакянцом) // Садоводство и виноградарство.1996. № 5-6. С. 2-4;
  • Проблемы развития садоводства и виноградарства в Узбекистане / (у співавторстві з Ю. М. Джавакянцом) // Садоводство и виноградарство. 1999. № 4. С. 2-5.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
погруддя перед інститутом

Згідно з Постановою Кабінету міністрів Республіки Узбекистан № 254 від 24 серпня 2013 року Узбецький науково-дослідний інститут з садівництва, виноградарства та виноробства імені академіка Р. Р. Шредера перейменований, йому присвоєно ім'я Махмуда Мірзаєва[5].

Перед будівлею інституту його імені встановлене погруддя академіка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Ташкент-память [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Энциклопедии, словари, справочники [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Герои страны [Архівовано 30 грудня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Указ Президента Республіки Узбекистан від 25 серпня 2003 року № УП-3298 «Про відзначення посмертно діячів науки, літератури і мистецтва, які зробили величезний внесок у розвиток науки і культури Узбекистану»
  5. ↑ НИИ им. Р. Шредера переименован [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мірзаєв_Махмуд_Мірзайович&oldid=34883893