Перейти до вмісту

Мирошниченко Олексій Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мирошниченко Олексій Костянтинович
 Солдат
Загальна інформація
Народження22 вересня 1977(1977-09-22)
Донецьк
Смерть23 травня 2014(2014-05-23) (36 років)
Карлівка, Мар'їнський район
ГромадянствоУкраїна Україна
Псевдо«Федір»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олексі́й Костянти́нович Мирошниче́нко — стрілець, батальйон територіальної оборони Донецької області «Донбас».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 вересня 1977 року в м. Донецьку. Займався підприємництвом, проживав у Донецьку. Один з перших добровольців батальйону «Донбас», псевдо «Федір».

23 травня 2014 року підрозділ чисельністю в 25 вояків у бою з терористами біля села Карлівка потрапив у засідку. Терористи заблокували Олексія в будівлі кафе, він відстрілювався до останнього патрона. Пораненого розстріляли терористи. У бою загинули Олег Ковалишин (псевдо — «Рейдер»), Микола Козлов («Матвій»), Василь Архіпов («Дід»), Олексій Мирошниченко та Денис Рябенко («Рябий»), ще п'ятеро — зазнали поранень.

Після розстрілу, понівечене фашистськими знаками, з вирізаним серцем, тіло Олексія цілий день тягали прив'язаним до автомобіля чеченські найманці[1].

Залишились дружина та маленький син.

Місце поховання рідні не розголошують.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • Нагороджений медаллю «Доброволець АТО» (посмертно)
  • В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кадировці вирізали серце у Олексія з батальйону Донбас [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]; Юрій Петров, sprotiv.org, 24 травня 2014 (рос.)
  2. Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]