Міртл Бачелдер
| Міртл Бачелдер | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 13 березня 1908 Орандж, Франклін, Массачусетс, США |
| Померла | 22 травня 1997 (89 років) Чикаго |
| Країна |  США |
| Діяльність | хімікиня, інженерка, вчителька |
| Alma mater | Бостонський університет Міддлбері-коледжd Boston University Wheelock College of Education & Human Developmentd |
| Галузь | металургія і радіохімія |
| Заклад | Чиказький університет Лос-Аламоська національна лабораторія |
 Міртл Бачелдер у Вікісховищі | |
Міртл Клер Бачелдер (англ. Myrtle Claire Bachelder; 13 березня 1908 — 22 травня 1997) — американський хімік та офіцер жіночого армійського корпусу, яка відома таємною роботою над програмою атомної бомби проєкту Мангеттен і розробленням технологій роботи з рідкісноземельними елементами.
Міртл Бачелдер народилася 13 березня 1908 року в місті Оранж, штат Массачусетс. У 1930 році вона отримала ступінь бакалавра в коледжі Міддлбері і стала викладачем середньої школи і тренером з легкої атлетики в Південному Гадлі Фолс, штат Массачусетс . Вона отримала ступінь магістра освіти в Бостонському університеті.[1][2][3]
Під час Другої світової війни Бачелдер була зарахована до Жіночого армійського корпусу (WAC) у листопаді 1942 року в Спрингфілді, штат Массачусетс. Після завершення військової підготовки на декількох базах в різних штатах США вона отримала наказ про направлення на Мангеттенський проєкт інженерних військ США. Їй було таємно наказано очолити групу з 15-20 жінок з Жіночого корпусу, що дислоковані в Де-Мойні, штат Айова і відправити їх до Санта-Фе, Нью-Мексико. Звідки 21 жовтня 1943 року вона та її команда прибули до Лос-Аламоса, штат Нью-Мексико. [1] [4]
«Мангеттен» був кодовою назвою спеціального військового підрозділу, завданням якого була розробка атомної зброї. Команда працювала у підпільній лабораторії у віддаленій пустелі Лос-Аламоса. Бачелдер була відповідальна за аналіз спектроскопії ізотопів урану. Оскільки ізотоп урану-235 є розщеплюваним, тоді як ізотоп урану-238 не розщеплюється, роль Бачелдер в проєкті була надзвичайно важливою: забезпечити чистоту субкритичного матеріалу, а отже і ядерного вибуху, першої в світі атомної бомби.[4]
Ці методи використовувалися під час приготування плутонію-239, розщеплюваного матеріалу, що використовувався при спорудженні атомної бомби для ядерного випробування Триніті 16 липня 1945 року. Аналогічні методи використовувалися для уранової атомної бомби під кодовою назвою «Малюк», яка знищила Хіросіму 6 серпня 1945 року, і для плутонієвої бомби, яка знищила Нагасакі 9 серпня 1945 року, що призвело до капітуляції Японії. Таємна програма була під загальним керівництвом Дж. Роберта Оппенгеймера.
Бачелдер вважала, що її роль у розробці атомної бомби та подальше використання атомної зброї проти Японії була виправданою для того, щоб закінчити Другу світову війну і уникнути більших втрат, які могли б понести США у разі розширеного конфлікту на території Японії.
Після Другої світової війни почалося вивчення потенціалу мирного використання ядерної енергії. Бачелдер разом з іншими вченими висловлювалася проти законопроєкту Мей-Джонсона, поданого в Конгрес в жовтні 1945 року про військовий контроль над ядерною енергією і дослідженнями в галузі ядерної фізики. Законопроєкт був відхилений у Конгресі і замінений законом про атомну енергію Мак-Магона . У січні 1947 року новостворена Комісія з атомної енергії затвердила розсекречення 270 таємних документів, в тому числі про відкриття в галузі рентгенівського випромінювання та очищення уранової руди, які зробила Бачелдер під час війни. У той же час були відзначені рідкісні для тієї епохи досягнення Бачелдер як жінки-вченого[5][6].
Після звільнення з армії Бачелдер стала хіміком-дослідником в Університеті Чикаго, де у 1942 році була досягнута перша самостійна ядерна реакція. Нобелівський лауреат Джеймс Франк був директором відділу хімії металургійної лабораторії на ранніх етапах проєкту Мангеттен. Бачелдер приєдналася до Інституту вивчення металів університету (перейменований в Інститут Джеймса Франка у 1967 році), а також провела подальші дослідження з металохімії.[7][8][9]
Також Бачелдер розробила методи очищення рідкоземельних елементів телуру та індію.[7] Її знання стали корисні в сфері підводної археології, коли вона визначила хімічний склад латунних гармат, знайдених в Егейському морі на затонулих кораблях.[8] Вона також внесла свій вклад в астрохімію, коли НАСА попросили її зробити хімічний аналіз місячних порід, які були зібрані з поверхні Місяця під час місії Аполлон у 1969—1972 роках[2]
Бачелдер пішла у відставку в 1973 році і згодом стала офіційним представником Американської асоціації пенсіонерів (AARP).[2] Вона померла в Чикаго 22 травня 1997 року[3].
- ↑ а б Bell, 1993, с. 29.
- ↑ а б в Myrtle C. Bachelder. Chicago Tribune. 26 травня 1997. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 12 жовтня 2013.
- ↑ а б Myrtle Bachelder. Mocavo. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 12 жовтня 2013.
- ↑ а б Howes та Herzenber, 2003, с. 149—150.
- ↑ «Atomic Boiler Hints Now Off Secret List, Women Among Authors». Howard W. Blakeslee, Associated Press, January 31, 1947.
- ↑ Holloway, O. Willard (February 1948). American and British Atomic Energy Reports. University of Nebraska–Lincoln. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 15 квітня 2014.
- ↑ а б Bachelder, M.C.; Sparrow, P M. (January 1957). Determination of Antimony in Indium Antimonide. Analytical Chemistry. 29 (1): 149—150. doi:10.1021/ac60121a043. ISSN 0003-2700.
- ↑ а б Bachelder, M.C. (November 1949). Effect of Constituent Materials upon Spectrographic Measurement of Seven Impurity Elements. Analytical Chemistry. 21 (11): 1366—1369. doi:10.1021/ac60035a018.
- ↑ Bachelder, Myrtle C. (April 1948). A diagnostic test on the mastery of chemical calculations. Journal of Chemical Education. 25 (4): 217. Bibcode:1948JChEd..25..217B. doi:10.1021/ed025p217. ISSN 0021-9584.
- Bell, Iris Y. (1993). Los Alamos WAACs/WACs: World War II, 1943–1946. Sarasota, Florida: Coastal Printing. ISBN 0-9637321-1-0. Bell, Iris Y. (1993). Los Alamos WAACs/WACs: World War II, 1943–1946. Sarasota, Florida: Coastal Printing. ISBN 0-9637321-1-0. Bell, Iris Y. (1993). Los Alamos WAACs/WACs: World War II, 1943–1946. Sarasota, Florida: Coastal Printing. ISBN 0-9637321-1-0.
- Howes, Ruth H.; Herzenber, Caroline L. (2003). Their Day in the Sun: Women of the Manhattan Project. Philadelphia: Temple University. ISBN 0-585-38881-4. Howes, Ruth H.; Herzenber, Caroline L. (2003). Their Day in the Sun: Women of the Manhattan Project. Philadelphia: Temple University. ISBN 0-585-38881-4. Howes, Ruth H.; Herzenber, Caroline L. (2003). Their Day in the Sun: Women of the Manhattan Project. Philadelphia: Temple University. ISBN 0-585-38881-4.