Місак Торлакян
| Місак Торлакян | |
|---|---|
| вірм. Միսաք Թորլաքեան | |
 | |
| Народився | 1888[1], або 1889[2], або 13 листопада 1894 року[3] махалля Пінарлі, район Йомра (Greek: Γέμουρα), провінція Трабзон, Османська імперія |
| Помер | 12 листопада 1968 Монтебелло, Каліфорнія, США |
| Поховання | цвинтар Евергрін, Каліфорнія, США |
| Країна | Османська імперія, Вірменія, Третій Райх, ФРН, СШАРеспубліка Вірменія |
| Національність | вірменин |
| Діяльність | вірменський месник, учасник операції "Немезіс" |
| Партія | Дашнакцутюн |
Місак Торлакян (варіант імені — Міссак, вірм. Միսաք Թորլաքեան; 1888[1], або 1889[2], або 13 листопада 1894 року[3], махалля Пінарлі, район Йомра(Greek: Γέμουρα), провінція Трабзон, Османська імперія — 12 листопада 1968) — вірменський народний месник, член партії Дашнакцутюн і учасник операції "Немезіс": вбив 18 липня 1921 року в Константинополі Бехбуд-хана Джаваншира, колишнього міністра внутрішніх справ і представника радянського Азербайджану, якому організація винесла вирок за вірменську різанину в Баку у 1915-1918 роках.
Народився 1888[1] або 1889 року[2], або 13 листопада 1894 року[3] в Трабзоні (махалля Пінарлі, район Йомра, Greek: Γέμουρα), Османська імперія[2].
Навчався у школі за місцем свого народження. У 17 років він організував групу з шести вірменських месників-партизан, яка також займалася добуванням зброї та боєприпасів[4]. У 1910 році він протистояв репресіям проти вірмен та й сам зазнавав постійних утисків з боку турецької влади.
Роки Першої світової війни та геноциду вірмен
[ред. | ред. код]У віці 18 років вступив до вірменської революційної партії "Дашнакцутюн". Брав участь у формуванні вірменських загонів самооборони в Трапезунді, а також поставив їм значну кількість зброї.
Під час Першої світової війни, уникаючи військової служби в турецькій армії, покинув гори. У 1915-1918 роках займався розвідкою, працюючи на російську армію: своїми вмілими діями, отримавши інформацію про турецькі позиції, завдав великої шкоди турецьким військам.
У 1918 році група з 600 осіб, в яку входив Місак Торлакян, допомагала Андраніку в Ерзурумі.
Атентат в рамках операції «Немезіс»
[ред. | ред. код]Пізніше він поїхав до Батумі, далі у Константинополь, де 18 липня 1921 року перед готелем Pera Palace скоїв вбивство Бехбуд-хана Джаваншира, колишнього міністра внутрішніх справ Азербайджанської Демократичної Республіки, а тепер представника більшовиків, якого вірменські радикали з Дашнакцутюн звинувачували у різанині вірмен у Баку.
6 жовтня 1921 року англійський суд визнав Торлакяна винним у злочині, але звільнив через «психічний розлад» - той мав епілепсію[5].
Щоб вплинути на військового суддю та присяжних у процесі над Торлакяном, як вірменська, так і турецька сторони залучили до суду експертів з історії, теології, філософії, фізіології, психології та політики. Як і у випадку з іншим виконавцем-кіллером з операціїї "Немезіс" Согомоном Тейліряном, вбивцю фактично було виправдано. Отже, ці два випадки розкривають домінуючу політичні стратегії німців, турків, вірмен та азербайджанців після Першої світової війни[5].
Вже у листопаді 1921 року трибуналом Торлакян був висланий до Греції, де згодом був звільнений і поїхав до Белграда та Бухареста.
Під час Другої світової війни вступив до Вірменського легіону: працював у Криму, Новоросійську, визволивши з полону (завербувавши[6]) багатьох вірменів[7].
1943 року увійшов до складу вірменської розвідувально-диверсійної групи AG-114 (Абвергрупа-114, Abwehrgruppe-114), яку очолював "генерал Дро"[8].
«Після Сталінградської битви керівництво Абверу почало роботу над створенням спеціальної вірменської групи, в основі якої була частина агентів AG-101 (була створена в травні 1941 року). Її доповнила розвідгрупа "генерала Дро" Канаяна загальною чисельністю до 70 осіб: група Абверу була створена на початку квітня 1943 року, а до цього підпорядковувалася AG-101. Група при створенні отримала номер 114 і стала називатися «Зондеркоманда Дромедар» («Sonderkommando Dromedar») або група спеціального призначення «Дромедар» («Dromedar»). Командиром AG-114 був призначений "генерал Дро" Кананян. Вже в липні 1943 року особовий склад цієї групи налічував 100-120 чоловік, весь її склад на правому рукаві кітеля мав шеврон вірменського триколору (1918-1920) - щит «ARMENIEN», який був обов'язковим для всіх Вірменські легіонери на службі в німецькій армії.
Повною мірою AG-114 продемонстрував свої можливості при взятті та утриманні міста Керч, куди на парашутах була десантована розвідгрупа «Дромедар-І». У них були документи відступаючих радянських воїнів, а в замаскованих сумках радіоапаратура, фотоапарати, мапи позицій і рельєфу тилів радянського фронту. Група неодноразово контактувала з розвідгрупами та агентами спецпідрозділу Бергмана (special Bergmann compound). Ця група також вела контррозвідувальну діяльність на окупованих територіях Північного Кавказу, впроваджуючи своїх агентів серед вірменського населення, а також вела постійну антирадянську пропаганду серед вірмен.
Крім антирадянської діяльності, центр також створив місцеві осередки Вірменського національного комітету (ANC, ВНК) і національні формування, які згодом були направлені для захисту вірменського населення в Криму та інших регіонах. За розповідями та листами місцевих вірмен, ANC практично у всіх великих населених пунктах мала свої центри та штаби, які всіляко намагалися допомогти вірменам, наприклад, видаючи підробні документи. Крім матеріальної допомоги, комітет використовував будь-яку можливість, щоб агітувати за Німецький Рейх і показати людям, що тільки Гітлер може подбати про вірмен. Почалося їх переселення в «історичні» міста і околиці, де, на їх думку, мали жити тільки вірмени: окремі школи створювалися тільки для вірмен; серед дітей велася активна робота за створення Великої Вірменії під протекторатом Третього Райху.
Що стосується абвергрупи «Дромедар», то вона найбільш активізувалася в Криму з початком літа 1943 р. Члени контррозвідувальної групи «Тігріс» («Тигр») Місак Торлакян, А. Тер-Аветисян та інші почали організовувати вірменські загони самооборони і одночасно переслідувати радянських агентів і партизанів, знищуючи їх при виявленні. У пропаганді ВНК Радянський Союз порівнювався з Османською імперією, а вступ на службу в німецьку армію був для них патріотичним і правильним вчинком...»[9]
Після створення Вірменського легіону Торлакян відповідав в ньому за агентурну та таємну диверсійно-розвідувальну діяльність, виступаючи проти секретних турецьких планів поширення ідеї пантюркізму на Кавказі: отримані ним турецькі документи він представив Альфреду Розенбергу, що стало однією з причин недовіри лідерів Третього райху до Туреччини як до союзника.
У післявоєнні роки жив у Штутгарті , Німеччина, а з 1952 року — у Каліфорнії (США)[10].
Перед смертю був благословенний Католикосом Вірменської церкви Вазгеном І, який перебував тоді з візитом у США[11]. Помер 12 листопада 1968 року у Монтебелло, Каліфорнія. Похований на кладовищі Евергрін, Лос-Анджелес [12][13][3].
- У 2015 Вірменія випустила поштову марку, присвячену Операції «Немезіс».
- Ім'я Місака Торлакяна викарбувано на відкритому 25 квітня 2023 року фонтані-меморіалі «Лицарям національної гідності» в четвертій частині єреванського центрального парку[14].
У 1953 році в Лос-Анджелесі були опубліковані мемуари Торлакяна «Օրերուս հետ» («З Орерусом»)[15]:
- «З Орером», США, 1953, 568 с.
- «З Орерусом», Бейрут, 1963.
- «З Орером», Тегеран, 1982, 588 с.
- «З Орерусом», Бейрут, 2001, 624 с.
- Геноцид вірмен
- Дашнакцутюн
- Операція "Немезіс"
- Согомон Тейлірян
- Армен Ґаро
- Генерал Дро
- Гарегін Нжде
- Вірменський легіон
- Вірменська національна рада
- ↑ а б в Місак Торлакян (1888-1968) - воїн Справедливості https://www.radioyan.com/միսաք-թորլաքեան-1888-1968-արդարութեան-մարտի/
- ↑ а б в г Thorlakyan Misak, 1889-1968 https://armunicat.nla.am/cgi-bin/koha/opac-authoritiesdetail.pl?authid=17937
- ↑ а б в г Missak Torlakian (1894-1968) on findagrave: https://www.findagrave.com/memorial/197151377/misak-torlakian
- ↑ Місак Торлакян (1888-1968). Мученик Справедливості - удар по вірменському «Немезісу».https://www.aztagdaily.com/
- ↑ а б Справа Місака Торлакяна. США: Центр вірменської пам'яті. 2006. ISBN 978-0977715305
- ↑ Mehmet Perincek. Nazi-Dashnak Collaboration During World War II http://mehmetperincek.com/wp-content/uploads/2016/06/Nazi_-_Dashnak_Collaboration_During_Worl.pdf
- ↑ Кавказці на службі в СД і Абвері. https://armenian-history.com/the-caucasians-in-sd-and-abwhers-service/
- ↑ Perincek Mehmet. "Nazi-Dashnak Collaboration During World War II" https://www.academia.edu/25033346/Nazi_Dashnak_Collaboration_During_World_War_II
- ↑ Nazi origins of Armenian atrocities in Abkhazia https://en.kavkazplus.com/news.php?id=286
- ↑ Jacques Derogy. Resistance and Revenge: The Armenian Assassination of Turkish Leaders Responsible for the 1915 Massacres and Deportations
- ↑ Вазген I и Мисак Торлакян: последнее благословение армянского героя. https://www.armmuseum.ru/news-blog/2017/8/1/-i-
- ↑ 18 листопада 2012 р. Архиєпископ Мушег Мардіросян, Прелат, очолив Божественну Літургію та виголосив проповідь у кафедральному соборі Святого Хреста в Монтебелло. Дашнакцутюн і Дро Гоміде організували меморіал вірменському національному герою Місаку Торлакяну. Церемонії проходили під патронатом ЦК АРФ Західних США. https://web.archive.org/web/20210718080810/http://westernprelacy.org/en/prelate-presides-over-memorial-for-national-hero-misak-torlakian/
- ↑ Torlakyan Misak on hyeforum: https://hyeforum.com/topic/76406-torlakyan-misak/
- ↑ Մայրաքաղաքում բացվել է Ազգային արժանապատվության ասպետներին նվիրված աղբյուր-հուշակոթող. Архів оригіналу за 2023 թ․ մայիսի 1. Процитовано 2023 թ․ մայիսի 5.
- ↑ http://www.oukhtararati.com/grqer/6_05_5.php[недоступне посилання] Չաշխատող արտաքին հղում