Мітоксантрон
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | |
|---|---|
Мітоксантрон
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| 1,4-dihydroxy-5,8-bis[2-(2-hydroxyethylamino) ethylamino]-anthracene-9,10-dione | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | 65271-80-9 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C22H28N4O6 |
| Мол. маса | 444,481 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 100% (в/в) |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 2,3-13 діб |
| Екскреція | Жовч, Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | МІТОКСАНТРОН "ЕБЕВЕ", «ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ»,Австрія UA/3145/01/01 18.02.2015-18/02/2020 |
Мітоксантрон (англ. Mitoxantrone, лат. Mitoxantronum) — синтетичний лікарський препарат, який за своїм хімічним складом є похідним антрахінону[1] та належить до групи протипухлинних антибіотиків, має структурну подібність до доксорубіцину та рубоміцину.[2][3] Мітоксантрон застосовується виключно внутрішньовенно.[4][5] Мітоксантрон розроблений у 70-х роках ХХ століття[3], та уперше схвалений FDA у 1987 році.[6]
Мітоксантрон — синтетичний лікарський засіб, який є похідним антрахінону та належить до групи протипухлинних антибіотиків. Механізм дії препарату полягає у гальмуванні ферменту топоізомерази ІІ, що призводить до гальмування синтезу ДНК і РНК, а також спричинює хромосомні аберації та утворення поперечних зв'язків між ланцюгами ДНК.[4][5] Мітоксантрон однаково діє на як на проліферуючі, так і на непроліферуючі клітини, тобто його дія не залежить від стадії мітозу.[2] Мітоксантрон застосовується переважно при різних формах раку: метастатичному раку молочної залози, неходжкінських лімфомах, раку яєчника, раку печінки, а також гострому лейкозі, який є резистентним до застосування інших лікарських засобів.[4][5] Мітоксантрон має також імуносупресивну дію, що полягає у зменшенні проліферації активованих лімфоцитів периферичної крові, як Т-лімфоцитів, так і В-лімфоцитів та макрофагів, змінює антигенну активність моноцитів та дендритів, зменшує кількість продукції прозапальних цитокінів (у тому числі фактора некрозу пухлини, у-інтерферонів та інтерлейкіну-2). Це призводить до зниження активності імунокомпетентних клітин, які можуть спричинювати ураження мієлінової оболонки, та призводити до розвитку аутоімунних захворювань нервової системи, окрема розсіяного склерозу.[3][7] Це дає можливість застосовувати мітоксантрон при прогредієнтних формах розсіяного склерозу.[1][3][8], як самостійний препарат[3], або в комбінації з іншими препаратами (зокрема, церебролізином[1]). Проте застосування мітоксантрону у пацієнтів із розсіяним склерозом може збільшувати ризик розвитку в них різних форм злоякісних пухлин, особливо колоректального раку.[7] Мітоксантрон також є дуже активним до ембріональних клітин, тому його застосування при вагітності може призвести як до народження дитини із чисельними вадами розвитку, так і до самовільного переривання вагітності або народження мертвої дитини, хоча при довготривалих спостереженнях були випадки народження й здорових немовлят.[2]
Мітоксантрон швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенної ін'єкції, після внутрішньовенного введення біодоступність препарату становить 100 %. Найвищі концентрації мітоксантрону досягаються в щитоподібній залозі, печінці, серці та еритроцитах. Мітоксантрон добре (на 78 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, незначно проникає в грудне молоко. Метаболізм препарату проходить у печінці та є трифазним. Виводиться препарат із організму з жовчю, незначна частина виводиться із сечею, переважно у вигляді метаболітів. Кінцевий період напіввиведення препарату складає від 2,3 до 13 діб (в середньому 5.8 доби), і цей час може збільшуватися при порушеннях функції печінки або нирок.[5]
Мітоксантрон застосовують для лікування метастатичного раку молочної залози, неходжкінських лімфом, раку яєчника, раку печінки, а також гострого лейкозу, який є резистентним до застосування інших лікарських засобів[4][5], а також при прогредієнтних формах розсіяного склерозу.[6]
При застосуванні мітоксантрону побічні ефекти спостерігаються часто, найхарактернішими з них є виникнення вторинних злоякісних пухлин, особливо колоректального раку.[7] Іншими побічними ефектами препарату є[4][5]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — алопеція, гарячка, шкірні алергічні реакції.
- З боку травної системи — стоматит, нудота, блювання, біль у животі, діарея або запор, погіршення апетиту, зрідка порушення функції печінки.
- З боку серцево-судинної системи — аритмії, хронічна серцева недостатність, тахікардія, зниження фракції викиду шлуночків.
- Зміни в лабораторних аналізах — лейкопенія, тромбоцитопенія, дуже рідко еритроцитопенія.
- Інші побічні ефекти — загальна слабкість; забарвлення шкіри в синій колір; порушення функції нирок; флебіт та некроз шкіри і підшкірної клітковини в місці ін'єкції; при застосуванні під час вагітності можливі внутрішньоутробна загибель плода, вади розвитку плода, затримка росту плода, ембріональна токсичність.
Мітоксантрон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, вагітності та годуванні грудьми.[4][5]
Мітоксантрон випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для ін'єкцій по 2 мг/мл у флаконах по 5; 10; 12,5 і 15 мл; а також 2 % розчину для внутрішньовенного застосування у флаконах по 10 мл.[9]
- ↑ а б в ПРИМЕНЕНИЕ МИТОКСАНТРОНА «ЭБЕВЕ» И ЦЕРЕБРОЛИЗИНА® КАК ПРЕПАРАТОВ ВЫБОРА В ТЕРАПИИ БОЛЬНЫХ С ПРОГРЕДИЕНТНЫМ ТИПОМ ТЕЧЕНИЯ РАССЕЯННОГО СКЛЕРОЗА [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в Ліки і вагітність. Мітоксантрон. Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ а б в г д Эффективность митоксантрона у больных с прогредиентными типами течения рассеянного склероза (рос.)
- ↑ а б в г д е https://compendium.com.ua/akt/77/2982/mitoxantronum/ [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д е ж https://www.vidal.ru/drugs/molecule/699 [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Mitoxantrone Hydrochloride [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в Применение препарата для лечения при рассеянном склерозе повышает риск развития колоректального рака [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Fox E (2006). Management of worsening multiple sclerosis with mitoxantrone: a review. Clin Ther. 28 (4): 461—74. doi:10.1016/j.clinthera.2006.04.013. PMID 16750460. (англ.)
- ↑ https://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/699 [Архівовано 17 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Мітоксантрон на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- https://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_1031.htm [Архівовано 9 березня 2015 у Wayback Machine.]