Міхай Ібраній

Міхай Ібраній
угор. Ibrányi Mihály
Народився	3 грудня 1895(1895-12-03) або 5 грудня 1895(1895-12-05) Дебрецен, Угорщина
Помер	19 жовтня 1962(1962-10-19) (66 років) Будапешт, Угорська Народна Республіка
Поховання	Фаркашреті
Країна	Угорщина
Діяльність	офіцер, військовослужбовець
Alma mater	Академія Ludoviceum (1925)
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Фельдмаршал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Маріанський хрест Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Хрест Національної ОборониdefaultХрест Національної Оборони Пам'ятна медаль за визволення Трансильванії Почесний знак Німецького Червоного Хреста Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина) Офіцерський хрест ордена Заслуг (Угорщина) Орден німецького орла Командорський Хрест ордена Білої Троянди

Міхай Ібраній (угор. Ibrányi Mihály; 5 грудня 1895, Дебрецен — 19 жовтня 1962, Будапешт) — угорський військовий діяч, фельдмаршал-лейтенант. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Учасник Першої світової війни, після закінчення якої поступив на службу в угорську армію.

В 1942—1943 роках очолював 5-й відділ 2-ї (навчальної) групи Генштабу Угорщини. З 1 серпня 1942 по 10 серпня 1943 року — командир 17-ї легкої дивізії. З 10 серпня 1943 по 1 січня 1944 року — командир 18-ї резервної дивізії, яка діяла на радянсько-німецькому фронті. З 1 січня по 1 липня 1944 року — командир 25-їх піхотної дивізії. З 1 серпня 1944 року — командир 1-ї кавалерійської дивізії (у вересня 1944 року перейменована на 1-шу гусарську). З 17 грудня 1944 року — командир 5-го корпусу. Корпус був розгромлений радянськими військами, після чого 1 березня 1945 року Ібраній був відкликаний з фронту і призначений інспектором піхоти.

Звання

• Zaszlos (Прапорщик; 1 серпня 1914)
• Hadnagy (Лейтенант; 15 березня 1915)
• Fohadnagy (Старший лейтенант; 1 листопада 1920)
• Szazados (Капітан; 1 листопада 1924)
• Ornagy (Майор; 1 травня 1934)
• Alezredes (Підполковник; 1 листопада 1936)
• Ezredes (Полковник; 1940)
• Vezerornagy (Генерал-майор; 1942)
• Taborhadnagy (Фельдмаршал-лейтенант)

Нагороди

• Маріанський хрест
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина) з однією смугою
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Угорська бронзова медаль на зеленій стрічці
• Відзнака за вислугу років для офіцерів 3-го і 2-го класу
• Хрест Національної Оборони
• Пам'ятна медаль за визволення Трансильванії
• Орден Заслуг (Угорщина)
  • офіцерський хрест
  • командорський хрест із зіркою
  • командорський хрест із зіркою і мечами
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста 1-го класу
• Командор ордена Білої троянди (Фінляндія)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден Заслуг німецького орла 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (26 листопада 1944)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.267-268 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

• Attilla Ótott Kovács: Die ungarischen Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes. Scherzers-Militaer-Verlag, 2006, ISBN 3-938845-02-3, S. 92–102.
• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2.