Міхал Весела

Міхал Весела
Псевдо	в.-луж. Michał Wjesela
Народився	17 вересня 1863(1863-09-17) Віттіхенау/Кулов, Kamenzd, Саксонія
Помер	4 травня 1927(1927-05-04) (63 роки) Абатство Святого Марієнталя, Остріц, Герліц, Саксонія
Підданство	Німецька імперія
Національність	серболужанин
Діяльність	письменник, парох
Alma mater	Лужицька семінарія
Знання мов	верхньолужицька
Членство	Матиця серболужицька
Конфесія	католицизм

Міхал Весела (в.-луж. Michał Wjesela; 17 вересня 1863 року, Кулів, Лужиця, Німеччина — 4 травня 1927 року, Востроуц, Німеччина) — католицький священник, лужицький поет і перекладач.

Життєпис

Народився 17 вересня 1863 року в серболужицькому селі Кулів в селянській родині. Навчався в сільській школі в селі Лиша-Гора на околиці Будишину. 1877 року вступив у Празі в Лужицьку семінарію. Будучи семінаристом, навчався також в Малостранській гімназії. З 1883 року навчався на теологічному факультеті Карлового університету. У 1885—1886 роках після Юрія Лібша керував серболужіцькою студентською організацією «Serbowka». У 1887 році повернувся в Лужицю і в 1889 році був висвячений на священника. Служив вікарієм в селі Востроуц. У 1895 році вступив в культурно-просвітницьку організацію «Матіца сербська». У 1895—1896 роках був адміністратором в одній з парафій у Радворі. 13 вересня 1896 року був призначений настоятелем в населеному пункті Райхенау біля Житави. У 1900 році був переведений настоятелем в Востроуц, де служив до виходу на пенсію за станом здоров'я в 1926 році. Проживав в цистерціанському монастирі в Востроуці до своєї смерті 4 травня 1927 року.

Будучи студентом в Празі, публікував свої вірші в літературному журналі «Kwětki», який видавала «Сербовка». У 1885 році заснував журнал «Łužiski Serb», в якому друкував свої твори і переклади з чеської мови.

Література

• Rudolf Jenč: Stawizny serbskeho pismowstwa: 2. dźěl Ludowe nakładnistwo Domowina. Budyšin 1960. str. 82-83. (hsb.)
• Alfons Frencl: Wjesela, Michał. W: Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, str. 627sl.