Перейти до вмісту

Міхляєв Степан Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Міхляєв Степан Андрійович
Народження10 грудня 1919(1919-12-10)
Дуван, Дуванський район
Смерть28 березня 2001(2001-03-28) (81 рік)
Башкортостан, Росія
Країна СРСР
 Росія
ОсвітаБашкирський державний університет
ПартіяКПРС
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги»

Степан Андрійович Міхляєв (10 грудня 191928 березня 2001) — командир дивізіону 917-го артилерійського полку 350-ї стрілецької дивізії 13-ї армії 1-го Українського фронту, майор, Герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Міхляєв Степан Андрійович[1] народився 10 грудня 1919 року в селі Дуван нині Дуванського району Башкортостану в селянській родині.

Росіянин. Член ВКП(б)/КПРС з 1942 року. Закінчив Месягутовське педагогічне училище (в тому ж районі).

В Червону армію призваний у 1939 році Альшеєвським райвійськкоматом Башкирської АРСР. Закінчив курси молодших лейтенантів.

На фронті з грудня 1941 року. Майор Степан Міхляєв відзначився в бою при форсуванні річок Західний Буг, Сян, Вісла і в боях за плацдарм, який отримав назву «Сандомирський».

Після війни майор С.А. Міхляєв — в запасі. Повернувся в рідне село. У 1948 році закінчив географічний факультет Уфимського педагогічного інституту, працював директором Дуванської середньої школи.

Помер 28 березня 2001 року.

Подвиг

[ред. | ред. код]

«Командир дивізіону 917-го артилерійського полку (350-та стрілецька дивізія, 13-та армія, 1-й Український фронт) майор Степан Міхляєв у ході переслідування ворога 18-24 липня 1944 року форсував річки Західний Буг (західний Буг) та Сян і прорвався до східного берега річки Вісли на південь від польського міста Сандомир. Вогнем гармат свого дивізіону С.А. Міхляєв забезпечив захоплення стрілецькими підрозділами переправних засобів противника, і з невеликою групою розвідників на поромі 29 липня 1944 року переправив дві батареї на лівий берег річки Вісли в районі містечка Лонжак, що в 20 кілометрах на південний захід від міста Сандомир.

У боях на Сандомирському плацдармі відважний командир дивізіону відбив вісім контратак противника».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому геройство і мужність майору Міхляєву Степану Андрійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4597).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Башкирская энциклопедия. Гл. ред. М. А. Ильгамов т. 4. Л-О. Уфа: Башкирская энциклопедия, 2008. — 672 с. — ISBN 978-5-88185-068-5.

Посилання

[ред. | ред. код]

Міхляєв Степан Андрійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Герой Советского Союза Михляев Степан Андреевич :: Герои страны. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 16 березня 2013.