Перейти до вмісту

Мішель Деон

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мішель Деон
фр. Michel Déon
Ім'я при народженніфр. Édouard Michel[1]
ПсевдонімMichel Déon
Народився4 серпня 1919(1919-08-04)[2][3][…]
XI округ Парижа, Париж[5]
Помер28 грудня 2016(2016-12-28)[6][3][…] (97 років)
Голвей, Коннахт, Ірландія[8]
·тромбоемболія легеневої артерії
Похованняцвинтар Монпарнас
Країна Франція
Діяльністьписьменник, драматург
Alma materліцей Жансон-де-Саї, Lycée Massénad і Правничий факультет Паризького університетуd
Magnum opusLes Poneys sauvagesd, Un taxi mauved і The Foundling Boyd
ЧленствоФранцузька академія (28 грудня 2016)[9] і Association des amis de Robert Brasillachd
ПартіяФранцузька дія
Конфесіякатолицька церква
У шлюбі зChantal Déond[10]
ДітиAlice Déond[11]
УчасникДруга світова війна
Нагороди
CMNS: Мішель Деон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Міше́ль Део́н (фр. Michel Déon, 4 серпня 1919 — 28 грудня 2016)[12] — французький письменник, член Французької академії. Член Французької академії, він зазвичай асоціюється з рухом «гусарів».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Парижі. Закінчив ліцей Жансон-де-Саї. Навчався на юридичному факультеті Паризького університету. У 1942—1944 роки був редактором право-радикального часопису «Французька дія» та асистентом Шарля Морраса. Тривалий час жив у Греції, потім переїхав на постійне проживання до Ірландії. 1970 року одержав премію «Інтеральє» за роман «Дикі поні» («Les poneys sauvages»), а 1973 року — премію Велику премію Французької академії за роман, якою був відзначений його роман «Бузкове таксі» («Un taxi mauve»). 1978 року був обраний до Французької академії.

У 1999 році на знак протесту проти війни в Сербії він підписав петицію «Європейці хочуть миру»,[13] ініційовану колективом Non à la guerre.[14] У червні 2004 року французькі університети вшанували його творчість симпозіумом у Сорбонні, організованим Аленом Ланавером і Тьєррі Лораном.[15] У грудні 2006 року він підписав «Маніфест на захист Тридентської Меси», який з'явився в Le Figaro.[16] У 2009 році видавництво Éditions de l'Herne опублікувало брошуру про його творчість.[17] У 2010 році Мішель Деон був членом журі Премії Франсуази Саган. 7 листопада 2010 року, з нагоди 23-ї річниці Радіо Куртуазії, він був нагороджений премією Жан-Ферре.[18] Він був «віце-консулом» Королівства Арауканії та Патагонії в Ірландії,[19] згідно з великою грою, створеною його другом Жаном Распайлем.

Твори

[ред. | ред. код]
  • 1944 Adieux à Sheila (Robert Laffont)
  • 1946 Amours perdues (Bordas)
  • 1950 Je ne veux jamais l'oublier (Plon)
  • 1952 La Corrida (Plon)
  • 1954 Le Dieu pâle (Plon)
  • 1955 Tout l'amour du monde I, récits (Plon)
  • 1955 Plaisirs (Editions de Paris) sous le nom de Michel Férou
  • 1956 Lettre à un jeune Rastignac, libelle (Fasquelle)
  • 1956 Les Trompeuses Espérances (Plon)
  • 1958 Les Gens de la nuit (La Table ronde)
  • 1960 La Carotte et le Bâton (La Table ronde)
  • 1960 Tout l'amour du monde II, récits (La Table ronde)
  • 1964 Louis XIV par lui-même (Gallimard)
  • 1965 Le Rendez-vous de Patmos, récits (Gallimard)
  • 1967 Un parfum de jasmin (Gallimard)
  • 1967 Mégalonose (La Table ronde)
  • 1970 Les Poneys sauvages (Gallimard), Prix Interallié
  • 1973 Un taxi mauve (Gallimard), (Grand Prix du roman de l'Académie française)
  • 1975 Le Jeune Homme vert (Gallimard)
  • 1975 Thomas et l'infini, récit pour enfants (Gallimard)
  • 1977 Les Vingt Ans du jeune homme vert (Gallimard)
  • 1981 Un déjeuner de soleil (Gallimard)
  • 1984 Je vous écris d'Italie (Gallimard)
  • 1987 La Montée du soir (Gallimard)
  • 1987 Ma vie n'est plus un roman (Gallimard)
  • 1990 Un souvenir (Gallimard)
  • 1992 Le Prix de l'amour (Gallimard)
  • 1992 Ariane ou l'oubli (Gallimard)
  • 1993 Pages grecques, récits (Le Balcon de Spetsai, Le Rendez-vous de Patmos, Spetsai revisité) (Gallimard)
  • 1993 Parlons-en… (in collaboration with Alice Déon) (Gallimard)
  • 1995 Je me suis beaucoup promené… (La Table ronde)
  • 1995 Une longue amitié, lettres d'André Fraigneau et Michel Déon (La Table ronde)
  • 1995 Le Flâneur de Londres (Robert Laffont)
  • 1996 La Cour des grands (Gallimard)
  • 1998 Madame Rose (Albin Michel)
  • 1998 CANDOMBLE MEMORIES — Omindarewa Iyalorisa MÉMOIRES DE CANDOMBLÉ — Omindarewa Iyalorisa[20]
  • 1999 Pages françaises, récits (Mes arches de Noé, Bagages pour Vancouver, Post-Scriptum) (Gallimard)
  • 2001 Taisez-vous… j'entends venir un ange (Gallimard)
  • 2002 Une affiche bleue et blanche (Gallimard)
  • 2002 Mentir est tout un art (Le Rocher)
  • 2004 La Chambre de ton père (Gallimard)
  • 2005 Cavalier, passe ton chemin! (Gallimard)
  • 2006 Œuvres (Gallimard)
  • 2009 Lettres de château (Gallimard)
  • 2009 Cahier Déon (L'Herne). Previously unpublished documents, essays and letters.
  • 2009 Journal (L'Herne)
  • 2011 Nouvelles complètes (Gallimard)
  • 2011 Tout l'amour du monde
  • 2013 À la légère (Finitude)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ свідоцтво про народження — С. 1.
  2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Fichier des personnes décédées mirror
  6. ↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2016/12/28/l-ecrivain-et-academicien-michel-deon-est-mort_5054977_3382.html
  7. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ Fichier des personnes décédées
  9. ↑ Académie française
  10. ↑ https://www.whoswho.fr/decede/biographie-michel-deon_12708
  11. ↑ http://www.valeursactuelles.com/culture/denis-tillinac-michel-deon-le-dernier-des-hussards-nest-plus-58653
  12. ↑ Acte de naissance n° 1786 (vue 31/31) avec mentions marginales du mariage et du décret de changement de nom. Archives en ligne de la Ville de Paris, état-civil du 11e arrondissement, registre des naissances de 1919.
  13. ↑ Liste des personnalités signataires de l'Appel. nonguerre.chez.com..
  14. ↑ Renaud Dély (22 avril 1999). L'extrême droite ratisse large contre les frappes de l'Otan. Le «Collectif non à la guerre» a tenu une réunion proserbe hier soir. liberation.fr..
  15. ↑ MICHEL DEON AUJOURD'HUI (Présentation du livre) (англ.). academia.edu. Процитовано 03-10-2020..
  16. ↑ . 18 décembre 2006. {{cite journal}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |lire en ligne= (можливо, |url=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |périodique= (можливо, |publisher=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |titre= (можливо, |title=?) (довідка).
  17. ↑ L'Herne - Cahier Michel Déon. editionsdelherne.com. Процитовано 20-05-2023..
  18. ↑ » prix jean ferre (prix daudet). Саrnеtѕ dе Соurtоіѕіе [Arсhivеѕ]. Процитовано 20-05-2023..
  19. ↑ Les Droites nationales et radicales en France, Presses universitaires de Lyon, Lyon, 1992 ISBN 2-7297-0416-7, p. 383.
  20. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 8 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Деон&oldid=41146403