Мішель Лерітьє
| Мішель Лерітьє | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | фр. Michel Jean Baptiste Léon Claude Lhéritier |
| Народився | 11 жовтня 1889[1][2] Бордо[1] |
| Помер | 15 червня 1951[1][2] (61 рік) XVII округ Парижа, Париж, Франція[1] |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | історик, письменник |
| Галузь | французька література[3] |
| Членство | Société de l’histoire de Franced |
 Мішель Лерітьє у Вікісховищі | |
Мішель Лерітьє (фр. Michel Lhéritier; 11 жовтня 1889, Бордо — 15 червня 1951, Париж) — французький історик, співзасновник і довголітній (1926–45) генеральний секретар Міжнародного комітету історичних наук (МКІН).
Від 1926 — професор Вищої школи суспільних наук у Парижі (Франція). В останні роки життя — професор університету Екс-ан-Прованс поблизу м. Марсель (Франція). Наукову діяльність почав як дослідник історії французьких провінцій кінця 17–18 ст. і Французької революції кінця 18 століття, пізніше зосередив увагу на історії Східної Європи і Балкан 19 — поч. 20 ст. Автор підручників з історії Франції і Європи. Співорганізатор 6–8-го Міжнародних конгресів істориків, сприяв залученню історичних установ ВУАН (нині Національна академія наук України) до МКІН. Опублікував у Бюлетні МКІН за 1941—1943 рр. праці двох визначних істориків, які загинули як жертви тоталітаризму: М.Грушевського («Київське князівство середніх віків») і Н.Йорги («Талейран і Рейнар: Розділ з давньої дипломатії»).
- ↑ а б в г Archives de Bordeaux métropole - "63 S - Fonds Michel Lhéritier - [1914-[1950] "]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Czech National Authority Database
- Ісаєвич Я. Д. Лерітьє (Lheritier) Мішель // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Bilhaut L., Lacousse M. Fonds du Comite International des Sciences Historiques (C.I.S.H.). Paris, 2001
- Erdmann K.D. Toward a Global Community of Historians: The International Congresses and the International Committee of Historical Sciences, 1898—2000. New York–Oxford, 2005.
|
