Набарлек
Країна | Австралія[1] |
---|---|
Розташування | Північна територія[1] |
12°18′17″ пд. ш. 133°19′23″ сх. д. / 12.3048° пд. ш. 133.323° сх. д. | |
Корисні копалини | уран |
Рік будівництва | 1979 |
Рік закриття | 1979 |
Технологічні характеристики | |
Тип | уранова копальняd і копальня[1] |
Запаси | |
Набарлек — це уранова копальня на Північній території Австралії, яка продуктивно працювала лише в 1979 році.
Родовище знаходиться в межах уранового поля Алігатор Ріверс приблизно в 62 км на північний схід від Джабіру. Воно було виявлено компанією Queensland Mines Limited в 1970 р. завдяки дослідженню інтенсивної радіометричної аномалії у повітрі.[2]
Родовище було оконтурене алмазним бурінням у 1970 та 1971 роках. Відкрита розробка кар'єрним способом відбувалась в період з червня по жовтень 1979 р. з накопиченням руди у відвалі для подальшого подрібнення. Видобуто 546,437 т руди із середнім вмістом U3O8 1,84 %.[3] Млин розпочав роботу в червні 1980 року і працював до 1988 року; за цей час було вироблено 11 084 т U3O8. Дослідження, проведене в 2006 році, показало, що відновлення рослинності не відбулося.[4] Робота з рекультивації триває.[5]
- ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Lally, J. & Bajwah, Z. (2006), Uranium Deposits of the NT, т. Report 20, Northern Territory Geological Survey, ISBN 0-7245-7107-8
- ↑ McKay, A.D. & Meiitis, Y. (2001), Australia's uranium resources, geology and development of deposits. (PDF), AGSO-Geoscience Australia, Mineral Resources Report 1, ISBN 0-642-46716-1, архів оригіналу (PDF) за 2 жовтня 2012, процитовано 17 липня 2009
- ↑ Bayliss, P; Bellairs, SM; Manning, J та ін. (2006), The impact of uncontrolled weeds on the rehabilitation success of Nabarlek uranium mine in Arnhem Land, Northern Territory, Proceedings of the 15th Australian Weeds Conference, с. 305—308
- ↑ Nabarlek uranium mine. Australian Government Department of Environment and Energy. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 11 серпня 2019.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.