Нагорний Юрій Васильович

Нагорний Юрій Васильович
Нагорний Юрій Васильович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	24 жовтня 1988; Львів
Смерть	11 липня 2014 (25 років); Зеленопілля
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Атака біля Зеленопілля;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Нагорний Юрій Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нагорний.

Ю́рій Васи́льович Наго́рний (24 жовтня 1988, Львів — 11 липня 2014, Зеленопілля) — солдат Збройних сил України.

Життєпис

Юрій Нагорний народився 24 жовтня 1988 року в місті Львові. У 2004 році закінчив 9 класів львівської СЗОШ № 100, 2007 році — Львівський професійний ліцей (на даний час — Львівське вище професійне училище технологій та сервісу), кухар-кондитер.

Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ — у 80-му окремому аеромобільному полку. Після демобілізації, працював у Львові в різних сферах.

Весною 2014 року мобілізований, кухар їдальні взводу забезпечення, рота матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення, 24-та окрема механізована бригада.

11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області близько 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блок-пост українських військових, у результаті обстрілу загинуло 19 військовослужбовців.

Без сина залишилися батьки та брат^[1].

Похований 28 листопада 2015 року у місті Львові, на 76 полі Личаківського цвинтаря. До того часу тривала ДНК-експертиза на встановлення особи; раніше на Личаківському кладовищі був встановлений хрест в пам'ять про його загибель^[2].

Його батько Василь Васильович ходив добровольцем з початку війни, але потрапив на фронт тільки після смерті сина — в січні 2015 року та продовжив службу в 95-й бригаді. Брат Юрія 2016 року також підписав контракт на службу в ЗСУ.

Нагороди та вшанування

14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[3].
13 жовтня 2015 року у Львові на фасаді будівлі ЗОШ № 100 (вулиця Величковського, 58), встановлено меморіальну таблицю випускнику Юрію Нагорному.
Рішенням Чернігівської міської ради присвоєно почесне звання «Захисник України — Герой Чернігова» (посмертно).

Примітки

↑ Небесна Гвардія. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
↑ У суботу львів'яни прощатимуться з Новітнім Героєм — Юрієм Нагорним (оновлено). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

Нагорний Юрій Васильович [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Український Меморіал [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.]
«Повік невгасимою буде всенародна шана мужності та героїзму українських воїнів». В Міноборони вшановували загиблих Українських героїв [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Небесна Гвардія. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.

[2] У суботу львів'яни прощатимуться з Новітнім Героєм — Юрієм Нагорним (оновлено). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.

[3] Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]