Надвіслянський етнографічний парк
| Надвіслянський етнографічний парк | |
|---|---|
 | |
| 50°04′35″ пн. ш. 19°26′25″ сх. д. / 50.0764° пн. ш. 19.4403° сх. д. | |
| Тип | музей  |
| Країна |  Республіка Польща |
| Розташування | Виґелзув |
| Засновано | 1968 |
| Сайт | mnpe.pl |
  Надвіслянський етнографічний парк (Польща) | |
 | |
 Надвіслянський етнографічний парк у Вікісховищі | |
Надвіслянський етнографічний парк (пол. Nadwiślański Park Etnograficzny) — назва, заснованого в 1968 році в селі Виґелзув гміни Бабиці ( Хшановський повіт ), малопольського воєводства скансену, де були зібрані та представлені для публіки зразки дерев’яної архітектури західних краківців, характерні для околиць Кракова [1]. Західні краковічани - етнографічна група, що проживає на території від Бохні, через околиці Кракова, Прошовіце, Освенцим, Вадовіце, Олкуш, Мєхув, Хшанув, до річки Пшемша, що становить кордон з Верхньою Сілезією.
Рішення про створення скансену було прийнято завдяки ініціативі краківських етнографів та мистецтвознавців, у т.ч. тодішній воєводського консерватора пам’яток у Кракові д-р Ганна Пєньковська та проф. Тадеуш Хшановський [2] .
Етнографічний парк у Виґелзуві розташований біля підніжжя гори Ліповець, де збереглися руїни однойменного замку. До кінця 2006р скансен і руїни замку Липовець перебували під управлінням Музею в Хшанові, а з 1 січня 2007 року стали частиною новоствореної установи під назвою Музей – Надвислянський етнографічний парк у Виґелзуві та Липовецький замок - заклад культури Малопольського воєводства. 31 грудня 2011 р. рішенням Міністра культури та національної спадщини музей внесено до Державного реєстру музеїв під номером 104. З 18 січня 2023 року заклад має назву Музей Західної Малопольщі у Виґелзуві [3].
У 2012 році на терені скансену було 25 експонатів:
- Будинок із Хшанова 1804 р., характерний для передміської містечкової архітектури. У кімнаті кухні розміщена виставка гончарних виробів, що демонструє умови життя та праці родини гончара І половини ХХ століття.
- Будинок з Альверні 1825 р., типовий для містечкової ринкової забудови.
- Корчма, реконструкція корчми в Минозі середини ХІХ століття.
- Колодязь з Александровіце з II половини ХІХ століття.
- Одноповерхове панське зерносховище (шпихір) з Косцельца 1798 р. для зберігання зерна, борошна, круп і гороху. Всередині зерносховища розміщено характерний для традиційного селянського господарства інвентар та знаряддя праці: рало, плуг, колоски плуга, граблі, вила, транспортний інвентар – тартак, ходаки, «лада» для різання листя, решета, ваги для соломи та сіна, бочки для капусти, різаки, ємності для зерна (бочки солом'яні та видовбані бочки, скрині клепані).
- Модринова хата сільського адміністратора (солтиса) М. Марчевка з Пшегині Духовни 1862 р. з оригінальним внутрішнім оздобленням.
- Зерносховище з Ґебултува І половини ХІХ ст з хутора сестер візитанцій.
- Олійниця з Домброви Шляхецької з II половини XIX ст., перебудована в 1902 р., з оригінальними знаряддями для видобутку нафти.
- Кузня з Лішок з II половини ХІХ століття, з дахом з димовими отворами та стріхою над входом.
- Хата подільської родини Джиждржиків з Подольша 1862 р., середньозаможна, з експозицією «Благословенна в бурмістровому домі» та «Стара побутова техніка», в коморі є хлібна піч та знаряддя для випікання хліба: діжа, віник, кляр, лопата, форми для формування хліба. У кухні є набір засобів для прання, прасування та прасування.
- Восьмикутна стодола з Пшецішува з II половини ХІХ століття. Додатковою привабливістю є експонати, якими можуть скористатися відвідувачі: цепи, лопатки, ходи.
- Хата із Пшецішува 1837 року з виставкою «У школі наших дідусів і бабусь» та обладнанням для обробки льону та майстернею з лозоплетіння.
- Восьмикутна стодола з Кашува середини ХІХ століття.
- Свинарник з Кашува.
- Хата із Плязи кінця ХІХ ст., бідна, у котрій є господарство травників та майстерня пошиття кошиків із соснового кореня.
- Хата з Розкохова 1813 р., що являє собою однокорпусну загроду, що з’єднує спільним дахом житлову частину та стайню. В хаті є майстерня з лиття свічок.
- Восьмигранна стодола на плебанії з Регуліце середини ХІХ століття.
- Млин із Садків другої половини ХІХ століття з курником.
- Загрода зі Станятків 1855 р., у формі чотирикутника із закритим подвір'ям посередині. Всередині знаходяться спорядження для риболовлі, прес для виготовлення гребінців з рогів, інструменти для скручування мотузок. Також діє виставка під назвою «Краківське весілля».
- Стодола із Станятків з II половини ХІХ століття.
- Костел з Ричува з початку XVII ст., зрубна конструкція, в готичному стилі, з оригінальним оздобленням, поліхромною стелею та стінами 1930-х років. Щороку на рубежі серпня та вересня у дерев'яній церкві проходить Фестиваль камерної та органної музики.
- Дзвіниця тривоги з Нової Гури 1778 року
- Двір з Дрогані 1730 року заможної дворянської родини – це найбільша споруда скансену. У музейній частині експонується виставка «Помешкання заможної шляхетської родини». Експозиція складається з п’яти кімнат: вітальні, дамської кімнати, кімнати мешканців, спальні та кабінету господаря.
- Зерносховище з Бобрека [4] .
Крім того, музей під відкритим небом включає:
- вулики з колод зі стовбурів товстих дерев, поширені в регіоні надвислянським,
- дзвін для Ангела Господнього з Розкохова з II половини ХІХ століття,
- Хреста Страстей Божих із Любожиці біля с Краків від II половини ХІХ століття
- амфітеатр загальною площею 730 м², зал може вмістити близько 500 осіб.
-
Будинок з Альверні -
-
Будинок із Хшанова -
Двір з Дрогані -
-
Хата солтиса) з Пшегині Духовни -
Олійниця з Домброви Шляхецької -
-
Хата із Плязи -
Плебанія з Бечина -
Восьмикутна стодола з Кашува
- Липовець (замок)
- Липовецький заповідник
- ↑ [1], Sewery Udziela, "Krakowiacy"
- ↑ Skansen, Muzeum Nadwiślański Park Etnograficzny w Wygiełzowie i Zamek Lipowiec (pl-PL)
- ↑ Zmiana nazwy Muzeum, Muzeum Małopolski Zachodniej w Wygiełzowie (pl-PL)
- ↑ Rozpoczęto przenosiny spichlerza z Bobrka. (pl-PL)