Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стаття із серії:
Римська курія
Портал «Католицтво»

Найви́щий Трибуна́л Апо́стольської Сигнату́ри (лат. Supremum Tribunal Signaturae Apostolicae) — вищий суд у системі судочинства Римо-Католицької Церкви, що забезпечує також контроль за належним здійсненням правосуддя в Церкві.

Історія

[ред. | ред. код]

Назва походить від лат. signatura (дослівно «те, що має бути підписане», мається на увазі підпис Папи Римського на проханнях з питань правосуддя милості). Уже в XIII столітті існувала група кардиналів і капеланів (cardinales auditores, cappellani auditores), кому було доручено прийом прощень, а при них були доповідачі (referendarii). З кінця XV століття право підпису з певних прощень довірили цим доповідачам, існував також особливий орган — Сигнатура милості й доручень. На початку XVI століття Папа Юлій II розділив його на два органи — Сигнатура правосуддя і Сигнатура милості, кожен на чолі зі своїм кардиналом-префектом. Сигнатура милості була в конці XVI століття перетворена в конгрегацію й утратила своє значення. Сигнатура правосуддя стала власне судовим органом, де в середині XVII століття Папа Олександр VII заснував колегію доповідачів із правом голосу. З розвитком інших судів Святого Престолу (Трибунал Священної Римської Роти) значення Апостольської Сигнатури зменшилось, вона стала касаційною інстанцією, в тому числі в справах світського судочинства Папської держави.

Папа Пій X 1909 року поновив єдиний Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури, як групу кардиналів на чолі з префектом, що виконували функцію вищого колегіального суду в церковному правосудді, а 1915 року Папа Бенедикт XV відновив також колегію доповідачів із правом голосу й простих доповідачів — як консультативні органи.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

Задачі Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури визначає апостольська конституція Pastor Bonus (1988 рік), а правила роботи регулюються власним церковним законом. Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури очолює префект. До складу Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури належать кардинали та єпископи, яких призначає Папа Римський, як консультанти виступають доповідачі.

Робота Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури проводиться в трьох секціях — власне судовій, адміністративного виробництва й управління всією системою церковного правосуддя. Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури виступає як вища судова інстанція, розглядаючи вироки про не дійсність про взяття справ до повторного розгляду при відкритті нових обставин, про протести проти суддів Трибуналу Священної Римської Роти, про конфлікти повноважень між судами (дивіться ККП, канон 1416). Як адміністративний суд Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури розглядає протести проти адміністративних церковних актів, включаючи рішення в адміністративних справах, що передали на її розгляд Папа або підрозділи Римської курії. Забезпечуючи належне здійснення правосуддя в усій Церкві, Найвищий Трибунал Апостольської Сигнатури дає дозвіл на розширення компетенції окремих судів, сприяє створенню міжєпархіальних і регіональних судів (згідно з канонами 1423, 1439).

Чиновники Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури

[ред. | ред. код]
  • Секретар Найвищого Трибуналу — титулярний архієпископ Біти Франц Даннеелс, O. Praem.12 квітня 2008);
  • Промотор справедливості — преподобнійший монсеньйор Джанпаоло Монтіні (з 12 квітня 2008);
  • Оборонець Уз — преподобнійший монсеньор Джозеф Р. Пандерсон (з 1995);
  • Заступник Промотора справедливості — преподобнійший монсеньйор Ніколаус Шех (з 19 липня 2009);
  • Заступник Промотора справедливості — преподобнійший монсеньйор Павло Малеха (з 30 квітня 2012).

Теперішні члени Трибуналу

[ред. | ред. код]

Далі — теперішні члени Трибуналу Апостольскої Сигнатури:

Префекти Найвищого Трибуналу Апостольської Сигнатури з 1908 року

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • «Сигнатура апостольська» // Католицька енциклопедія. Т.1. Вид. францисканців. М.:2011.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]