Нам Олег В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нам Олег В'ячеславович
Загальна інформація
Місце проживанняКиїв, Україна
Народження26 липня 1973(1973-07-26) (50 років)
Янгієр, Сирдар'їнська область, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Дисциплінатхеквондо
Участь і здобутки
ТренуєЖіноча збірна України з тхеквондо
Нагороди
Заслужений тренер України
Заслужений тренер України
Медаль Медаль «За працю і звитягу»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»

Оле́г В'ячесла́вович На́м — український спортивний тренер.

Біографія

[ред. | ред. код]

Олег Нам народився 26 липня 1973 року в Янгіері, Сирдар'їнська область. Тренувати він почав ще в юності, коли, будучи старшим сином у родині ходив в школу захищати молодших братів, а пізніше почав відточувати їх навички на березі місцевого зрошувального каналу. Сам Олег Нам тренувався у Рудольфа Михайловича Нама і вважає його своїм першим тренером, який дав йому ази східних єдиноборств.

У 90-ті роки Олег Нам переїхав до столиці ​​України — Київ в пошуках кращого життя. Незважаючи на важкий початок, в даний час його школа є однією з кращих в країні. У жовтні 2012 року призначений головним тренером жіночої юніорської збірної з тхеквондо, а в кінці 2014 роки очолив основну збірну. Його вихованки — багаторазові чемпіонки України, Європи та призери чемпіонату світу.

Представляє спортивне товариство «Артем», що входить до складу Федерації тхеквондо міста Києва.

В кінці 2014-го призначений головним тренером жіночої збірної України з тхеквондо.

Серед вихованців — Ірина Ромолданова.

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Медаль «За працю і звитягу» (1 жовтня 2019) —За досягнення високих спортивних результатів на XXX Всесвітній літній Універсіаді у м. Неаполі (Італійська Республіка), виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України №728/2019 «Про відзначення державними нагородами України». Президент України. 2019. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 4 червня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]