Перейти до вмісту

Наполеон Цибульський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наполеон Никодим Цибульський
Napoleon Nikodem Cybulski
Народився13 вересня 1854(1854-09-13)[1]
Кривоноси, Q106648355?, Свенцянський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер26 квітня 1919(1919-04-26)[1][2] (64 роки)
Краків, Польська Республіка
ПохованняРаковицький цвинтар
Місце проживанняСанкт-Петербург[3]
Країна Російська імперія
 Республіка Польща
Національністьполяк
Діяльністьбіолог, викладач університету, політик, лікар
Alma materВійськово-медична академія, Санкт-Петербург, Росія
Галузьфізіологія
ЗакладЯгеллонський університет
Посадапосол до Галицького сейму[d] і ректор Ягеллонського університетуd
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникІван Тархнішвілі
ЧленствоАкадемія знаньd
Відомий завдяки:дослідження дії адреналіну, електроенцефалографія
РідQ28671805?
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі
CMNS: Наполеон Цибульський у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цибульський.

Наполеон Цибульський (Никодим Осипович Цибульський), пол. Napoleon Nikodem Cybulski; 14 вересня 1854, Кривоноси — 26 червня 1919, Краків) — польський і російський вчений-фізіолог, ендокринолог, один з відкривачів адреналіну та електричної активності головного мозку (1890), піонер застосування методу електроенцефалографії[4], доктор медицини, громадський діяч, публіцист і філософ.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 (за іншими даними 13) вересня 1854 року у невеликому маєтку-застінку Кривоноси у волості Кобильнік Свенцянського повіту Віленської губернії Російської імперії в сім'ї дрібного польського шляхтича Юзефа Наполеона гербу Правдич і Марціянни з дому Гуторовичів.

1875 року зі срібною медаллю закінчив гімназію в Мінську. Того ж року поступив до Імператорської медико-хірургічної академії у Санкт-Петербургу, де навчався до 1880 року та здобув диплом з відзнакою. Ще навчаючись на другому курсі, 1877 року він почав працювати на кафедрі фізіології під керівництвом професора Івана Тархнішвілі. У вересні 1881 р. за рекомендацією останнього Н.Цибульський був призначений на посаду прозектора кафедри фізіології Військово-медичної академії, якою й завідував І. Р. Тарханов; на цій посаді Н.Цибульський пропрацював до жовтня 1885 року.
Того ж року захистив дисертацію на тему «Исследования над скоростью движения крови посредством фотогемотахометра» та отримав ступінь доктора медицини.

У жовтні 1885 року був обраний професором кафедри фізіології Ягеллонського університету, згодом як завідувач кафедри зробив значний внесок у її становлення і розвиток, зокрема, організував фізіологічну лабораторію.
У 1887—1888 та 1895—1896 роках виконував обов'язки декана медичного факультету, у 1904—1905 рр. — ректора, а в 1905—1909 рр. — проректора університету.

Окрім медицини цікавився також соціальними питаннями, виступаючи як публіцист зі статтями: Чи держава і суспільство зобов'язані сприяти розвитку науки? (1895), До питання про організацію селянських господарств (1896), Наука і потреби війни (1918). Він був великим прихильником залучення жінок до медичних досліджень. Був одним із засновників у 1891 році першої жіночої гімназії у Кракові. У 1916 році придбав особняк та оселився у Навойовій Гурі, Ґміна Кшешовіце. У 1918 році він отримав премію Фонду Еразма і Анни Єжмановських, присуджену Польською академією наук.

Помер у власному кабінеті в університеті внаслідок інсульту[5]. Посмертно нагороджений у 1936 році Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі[6].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Основні наукові праці присвячені проблемам загальної фізіології та фізіології кровообігу.

  • 1880 — одним з перших застосував внутршньовенне вливання соляних розчинів, за що отримав диплом з відзнакою.
  • 1894 — спільно з Владиславом Шимановичем відкрив фізіологічну дію секретів наднирників — адреналіну й адреналіноподібних речовин.
  • Вивчав природу нервого збуждення й гіпнозу.
  • Досліджував вплив депресорного й блукаючого нервів на кровообіг і діяльність серця.
  • Розробив нові методи дослідження і створив прилади, що дозволяють визначити швидкість руху і масу крові у різних органах і судинах (гемотахометр та інші прилади).

Був засновником краківської фізіологічної школи, від 1887 року — членом-кореспондентом, а з 31 жовтня 1891 року — дійсним членом Польської академії наук.

Піонер польської електроенцефалографії та ендокринології. Одним з перших в 1890 році отримав запис ЕЕГ кори головного мозку.

Автор близько 100 наукових праць.

Найбільш відомі з його учнів: Адольф Бек (Adolf Beck), Владислав Шимонович (Władysław Szymonowicz), Леон Вахгольц (Leon Wachholz), Александер Роснер (Aleksander Rosner), Станіслав Мазярський (Stanisław Maziarski) та багато інших.

Деякі тези, що містяться в книзі Цибульського про гіпнотизм з точки зору фізіології дозволяють віднести його до предтеч концепції несвідомого, який випередив ідеї Фрейда[7].

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Физиология человека.— 1-е изд (1896)
  • Физиология человека.— 2-е изд (1915).
  • O metodach badania fizyologicznego (1885)
  • Nowy przyrzad do badania prędkości ruchu krwi (fotohaemotachometr) i jego zastosowanie (1886)
  • O hypnotyzmie ze stanowiska fizyjologicznego (1887)
  • Nowy manometr do oznaczania parcia w żyłach za pomocą fotografii (1888)
  • O ucisku mózgu (1890)
  • Dalsze zjawiska nad zjawiskami elektrycznymi w korze mózgowej małpy i psa (1891)
  • Nowa modyfikacja kalorymetru (1894)
  • O funkcji nadnercza (1895)
  • Próba nowej teroyi zjawisk elektrycznych w tkankach zwierzęcych (1898)
  • Kilka słów w sprawie jadów w jelicie prawidłowem (1907)
  • Wpływ błon i przegród na siły elektromotoryczne (1909)
  • Fizyologia człowieka (1915)
  • O termodynamice mięśniowej (1916)
  • Elektryczność zwierzęca [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Base biographique — BIU Santé.
  3. ↑ https://www.polskipetersburg.pl/hasla/cybulski-napoleon-nikodem
  4. ↑ Maciej Iłowiecki: Dzieje nauki polskiej. Warszawa: Wydawnictwo «Interpress», 1981, s. 194. ISBN 83-223-1876-6.
  5. ↑ Napoleon Cybulski (пол.). Grupa Onet.pl. Процитовано 27 жовтня 2015.
  6. ↑ 11 listopada 1936 «za wybitne zasługi na polu nauki i wychowywania młodzieży w duchu patriotycznym położone w latach 1905—1918» — Monitor Polski, 1936. 263, 464}}
  7. ↑ Bartłomiej Dobroczyński: Idea nieświadomości w polskiej myśli psychologicznej przed Freudem. Kraków: Universitas, 2005, s. 294; s. 229 i n.. ISBN 83-242-0539-X.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наполеон_Цибульський&oldid=43791331